— недоцільно об’єднувати в одному понятті дві самостійні категорії — «поєднання тактичних прийомів» (система прийомів) і «поєднання слідчих (або інших) дій» (тактична операція). «Поєднання тактичних прийомів» і «поєднання слідчих (або інших) дій» мають різну мету і є нерівнозначними;
— в етимологічному значенні термін «комбінація» тотожній терміну «система прийомів» для досягнення чого-небудь. Тактична комбінація можлива лише в межах однієї слідчої (судової) дії і не допускає поєднання з тактичними прийомами іншої процесуальної дії.
19. Поняття та класифікація криміналістичних версій
Слідчий у процесі розкриття злочинів звертається до фактів та подій минулого. Тому у цьому процесі є така формально — логічна категорія як гіпотеза. Стосовно діяльності правоохоронних органів з розкриття злочинів вона отримала назву криміналістичної версії — обґрунтованого припущення, яке пояснює характер злочину у цілому, або його окремих обставин.
Криміналістична версія — це обґрунтоване припущення про факт, явище або групу фактів, явищ, що мають або можуть мати значення для справи: версія вказує на наявність і пояснює походження цих фактів, явищ, їхній зміст і зв’язок між собою й служить цілям встановлення істини у справі.
Криміналістична версія представляє різновид гіпотези. Виділяють наукову, окрему та робочу гіпотези.
Версії поділяються на два основні види:
загальні версії — припущення, які охоплюють розкриваємий злочин у цілому;
окремі версії — припущення, що пояснюють окремі обставини злочину.
Також виділяють:
робочі версії — припущення стосовно більш дрібних та другорядних обставин злочину);
розшукові версії — припущення про місцезнаходження розшукуваного злочинця або предметів, речей, які необхідно віднести до різновидів окремої версії.
У криміналістиці існує поняття типових версій — характерних для типових ситуацій, що виникають у процесі розкриття злочинів.
Типові версії це результат наукового узагальнення слідчої, судової, експертної та оперативно-розшукової практики, які детально викладено у посібниках з розслідування окремих видів злочинів. Слідчий проводячи розслідування висуває не типові, а конкретні версії, які ґрунтуються на матеріалах справи, але з урахуванням типових версій.
Типові версії також можуть бути загальними та окремими.
Версія, проходить три послідовні стадії, що відображають процес розслідування.
Перша стадія — виникнення (висунення) версії.
Друга стадія — аналіз (розробка) висунутого припущення та визначення ряду наслідків (обставин, подій, фактів) які логічно витікають із висунутого припущення.
Третя стадія — практична перевірка припустимих наслідків та співставлення їх з тим, що у результаті перевірки встановлено у фактичній дійсності.
Основу версії складають фактичні дані, які поділяються на 2 групи:
1. Отримані з різних джерел дані, які стосуються кримінальної справи (дані які містяться у судових доказах, матеріалах оперативно— розшукової діяльності, актах відомчих перевірок, заявах та повідомленнях громадян, повідомленнях ЗМІ та інших джерелах).
2. Дані, які є результатом наукових узагальнень і безпосередньо не стосуються кримінальної справи (дані природничих, технічних та інших наук (криміналістики, судової медицини, фізики, хімії), а також дані, отримані з життєвого та професійного досвіду слідчого, узагальнень слідчої, судової, експертної практики). Перевіряється версія в такий спосіб.
Слідчі та судові версії перевіряються шляхом провадження слідчих та судових дій, а також використовуються оперативно-розшукові засоби і методи які носять допоміжний характер.
оперативно-розшукові версії перевіряються з використанням засобів і методів ОРД.
20. Поняття організації і планування розслідування
Повнота, всебічність та об’єктивність розслідування злочинів залежать від чіткої організації і планування процесу розслідування кримінальної справи. Швидке й повне розкриття злочинів є одним із головних завдань слідства, немаловажну роль тут відіграє правильна організація роботи кожного слідчого.
Діяльність по розкриттю злочинів досить складна. Вона не мислима без чіткої організації й планування. Плановість розслідування є одним з найважливіших загальних положень методики розслідування злочинів.
Планування — метод, організації розслідування.
Організувати розслідування означає:
— розробити погоджений план застосування сил та засобів місцевих правоохоронних органів (слідчого апарату, міліції, прокуратури) на випадок небезпечних, надзвичайних подій. У цьому плані передбачається формування слідчих груп, бригад, технічних засобів тощо;
— у справах, порушених за оперативними матеріалами, розробити спільно зі слідчим план реалізації матеріалів;
— налагодити належну взаємодію слідчого з оперативними працівниками, експертами, громадськістю, які залучаються до розслідування (розкриття) злочину;
— забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою (СОГ), бригадою;
— чітко визначити розподіл обов’язків між членами СОГ;
— організувати регулярні оперативні наради СОГ з метою обговорення результатів і наступних завдань розслідування;
— налагодити систематичний обмін інформацією;
— спланувати роботу слідчого з урахуванням усіх справ, які є у його провадженні;
— забезпечити технічну забезпеченість СОГ відповідними засобами;
— забезпечити чітке виконання плану розслідування;
— підібрати необхідний нормативний матеріал та забезпечити нерозголошення даних досудового слідства;
— забезпечити діяльність членів СОГ за умов дотримання наукової організації праці та управління.
Організація розслідування ґрунтується на положеннях НОП (наукової організації праці). Щодо слідчого це стосується режиму та умов його роботи з метою їх оптимізації, вдосконалення нормування праці, обладнання робочих місць, оргтехніки, канцелярського та секретарського обслуговування.
Планування являє собою організаційну та творчу сторони складної розумової роботи слідчого, яка здійснюється з першого моменту розслідування до його закінчення (С.А. Голунський).
Під плануванням розслідування розуміють визначення шляхів розкриття злочинів, окреслення обставин, які підлягають з’ясуванню, а також встановлення найбільш доцільних строків проведення необхідних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (В.О. Коновалова).
Правильне планування досудового слідства забезпечує:
— найсуворіше дотримання законності;
— правильний напрям слідства і його висока якість, що гарантує встановлення об’єктивної істини;
— мінімальні витрати сил на розслідування злочину шляхом належної організації роботи слідчого й встановлення меж розслідування, що виключає дослідження обставин, які не мають істотного значення для справи, здійснення зайвих слідчих дій й захаращення справи непотрібними матеріалами;
— планування в стадії досудового слідства найбільш дієвих прийомів і методів розслідування;
— максимальна швидкість розслідування.
Планування повинне відображати:
— загальну мету й проміжні завдання;
— етапи діяльності;
— конкретні дії на кожному етапі, необхідні для вирішення завдань і досягнення мети та метод їхнього здійснення;
— засоби й умови, необхідні для цих дій;
— строки й місце реалізації;
— склад учасників кожної дії;