При складанні протоколу огляду місця події необхідно дотримуватись вимог щодо термінології. Не варто вживати невизначених понять: «біля», «неподалік», «ліворуч», «праворуч», «поряд» тощо.
У протоколі також не можуть мати місця чіткі найменування тих предметів чи слідів, характеристика яких у процесі огляду не визначена.
До протоколу огляду місця події можуть додаватися плани, схеми місця події, фотознімки, кіно— та відеоплівки.
При складанні плану чи схеми використовують умовні позначення.
На кожному плані або схемі повинні бути: заголовок із зазначенням, що саме накреслено, стрілка з позначенням «північ-південь» для орієнтування на сторони світу, масштаб (на планах), пояснювальні написи про те, що являють собою ті чи інші зображені об’єкти.
Всі технічні засоби, які використовують для фіксації процесу огляду та його результатів, можна згрупувати таким чином:
— фотографічні засоби;
— кінематографічні;
— відеозаписуючі;
— звукозаписуючі;
— вимірювальні;
— моделюючі;
— аналітичні;
— пошукові;
— кібернетичні.
41. Особливості огляду трупа на місці події
Огляд трупа на місці події — це слідча дія, що провадиться слідчим на місці знаходження трупа в ході загального огляду місця події з метою виявлення ознак, що дають можливість встановити особу потерпілого, місце, час, обставини і причини настання смерті, а також мають значення для виявлення ознак, які вказують на можливого злочинця.
Порядок огляду трупа регламентований кримінально-процесуальним законодавством і передбачає обов’язкову участь судово-медичного експерта або іншого лікаря як спеціаліста.
В процесі огляду трупа фіксують положення і позу трупа, стать, приблизний вік, особливості предметів одягу і взуття, документи і сліди, тілесні ушкодження та трупні зміни.
Проведення судово-медичного дослідження в місці виявлення трупа, обмивання трупа, зондування ран та здійснення інших дій, що змінюють первинний стан виявленого трупа, категорично заборонено.
В протоколі огляду обов’язково відмічають: місце розташування трупа; зовнішній стан одягу; наявність знарядь заподіяння ушкоджень чи смерті, якщо вони є на трупі чи поруч. Докладно описують: ложе трупа (ділянку під трупом), тіло трупа та ушкодження, трупні явища, індивідуальні особливості, які спостерігають на тілі, предмети, котрі виявлено поряд з трупом і які можуть мати відношення до особи. Фотографування здійснюють за криміналістичними правилами.
42. Порядок огляду предметів і документів
Огляд предметів і документів, виявлених під час огляду місця події, проводять в межах загального огляду на місці їх виявлення. Але за необхідності й для більш детального огляду проводять окремий огляд таких об’єктів, про що складають окремий протокол.
У ході огляду вивчають і описують у протоколі: місце виявлення, найменування предмета чи документа, їх призначення, зовнішній вигляд, розміри, матеріал, з якого виготовлені, особливості й дефекти, упакування. Особливу увагу звертають на ознаки, що вказують на зв’язок предмета чи документа з подією, яку розслідують. При необхідності в протоколі можна передавати весь текст документа або лише основний зміст.
Огляд поштово-телеграфної кореспонденції проводять в установах зв’язку, а як понятих запрошують працівників цих установ.
Заборонено вносити під час огляду зміни до зовнішнього вигляду чи тексту документів, робити на них будь-які позначки, виправлення.
43. Поняття, мета та об’єкти пред’явлення для впізнання
Пред’явлення для впізнання — слідча дія, що полягає в пред’явленні свідкові чи іншій особі об’єктів, які вони спостерігали раніше, з метою встановлення їх тотожності або групової належності.
Об’єктами впізнання є:
— люди;
— матеріальні предмети (речі);
— трупи;
— тварини.
Також до об’єктів пред’явлення для впізнання деякі вчені відносить окремі споруди та ділянки місцевості. Однак останнє не сходиться з процесуальними вимогами провадження впізнання.
Психологічну основу пред’явлення для впізнання складають:
— адекватність відображення органами чуття людини об’єктивної реальності;
— можливість запам’ятовування та збереження в пам’яті сприйнятого (ознак та властивостей предметів);
— можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам’яті).
Регламентація пред’явлення для впізнання в ст. ст. 174–176 КПК України дає змогу вірного вирішення питань про відокремлення цієї слідчої дії від інших.
Залежно від об’єкта пред’явлення для впізнання виділяють його види:
— пред’явлення для впізнання об’єкта в натурі — людини, предмета, тварини;
— пред’явлення для впізнання трупів;
— пред’явлення для впізнання властивостей та ознак предметів;
— пред’явлення для впізнання фотографічних зображень об’єктів.
Процес прийняття рішення про пред’явлення для впізнання передбачає необхідність відповіді на ряд питань:
— чи є підстави для його проведення, тобто чи здійснюється дія для досягнення цілей саме упізнання і чи можливо дотримання його процесуального порядку;
— чи вчасно і доцільно проведення упізнання, чи створені для цього належні умови.
Слідчий повинен вирішити ряд організаційних питань:
1. Забезпечити охорону впізнаваємому, якщо він підозрюється (обвинувачується) у вчиненні якого-небудь злочину, і в першу чергу тоді, коли упізнання провадиться на місцевості.
2. Підготувати необхідні техніко-криміналістичні засоби для фіксації ходу і результатів пред’явлення для упізнання (фотоапаратура і приналежності, засоби звуко— і відеозапису тощо).
44. Підготовка до пред’явлення для впізнання
Пред’явленню для впізнання передує виконання таких дій:
— визначення мети впізнання;
— планування впізнання;
— вибір місця та часу впізнання;
— запрошення учасників впізнання (поняті, особа, яку впізнають, той, хто впізнає; особи та предмети, серед яких буде проводитись впізнання, помічник слідчого, спеціаліст, оперативні працівники);
— підготовка технічних засобів (зв’язок, транспорт, фіксація);
— попередній допит того, хто впізнає;
— ознаки його одягу, а також ознаки речей чи інших об’єктів;
— виявлення його особистих властивостей;
— створення умов для проведення впізнання з дотриманням вимог закону.
45. Стадії пред’явлення для впізнання
Процес пред’явлення для впізнання має три стадії:
На першій стадії перед пред’явленням особи для впізнання, в присутності понятих їй пропонують зайняти Будь-яке місце серед інших осіб і роз’яснюють її права.
На другій стадії впізнаючий запрошується до приміщення, де знаходяться всі учасники впізнання, його попереджають про кримінальну відповідальність за неправдиві показання (якщо це потерпілий) і за відмову давати показання (якщо це свідок). Після цього у особи, яка впізнає, з’ясовують, чи задовольняють її умови, чи їй добре видно зовнішні прикмети усіх осіб. При позитивній відповіді впізнаючому пропонують подивитися на групу осіб, впізнати серед них потрібну особу і пояснити, за якими ознаками він її впізнав. При цьому не треба квапити його з відповіддю, необхідно дати йому час на обдумування. Якщо впізнаючий вагається з відповіддю, можна запропонувати пред’явленим особам пройтись по кабінету з метою спостереження їх у русі чи дозволити пред’явленим особам розмовляти між собою.
Третя стадія полягає у встановленні тотожності чи групової належності або відмінності конкретного об’єкта. Названі впізнаючим прикмети, ознаки повинні бути виражені в певній формі. Виконання цієї вимоги багато в чому залежить від правильно поставлених йому уточнюючих і конкретизуючих запитань.