— визначити місце, час, умови затримання;
— розподілити обов’язки між учасниками затримання, послідовність дій і хто їх виконуватиме під час і після затримання;
— довести до відома всіх учасників затримання дані про зовнішні прикмети зовнішності затримуваного;
— неодмінно забезпечити учасників затримання відповідними засобами криміналістичної та оперативної техніки (звуко— і відео— апаратурою, транспортом, засобами зв’язку тощо);
— визначити послідовність затримання;
— вирішити питання кого, куди і яким способом будуть доставлені затриманні, забезпечити їх роздільне тримання;
— передбачити можливість проведення інших слідчих дій до і після складання протоколу затримання та підготуватися до їх проведення;
— розглянути питання про учасників та організаційно-тактичні особливості затримання підозрюваного (сформувати групу затримання, проаналізувати і вжити заходів безпеки при проведенні затримання, передбачити заходи для усунення можливості втечі затриманого);
— при проведенні інструктажу довести до відома кожного учасника хто і які засоби захисту, озброєння, зв’язку повинен мати.
Виділяють одиночні і групові затримання.
При визначенні часу і місця враховується спосіб життя затримуваного, розпорядок його дня, маршрути і засоби пересування. Вивчається планування приміщення, входи і виходи, пожежні сходи, ліфти, місця укриття. При підготовці затримання на відкритій місцевості чи в населеному пункті необхідно вивчити рельєф, розташування доріг, лісових посадок, наявність прохідних дворів, будинків, під’їзди яких мають два виходи, маршрутів міського транспорту тощо.
В залежності від особистості затримуваних, їхньої можливої поведінки, озброєності, фізичної підготовки в затриманні можуть брати участь спеціально сформовані оперативні групи з числа співробітників органа внутрішніх справ («Беркут» і т. д.). Чисельність групи визначається з розрахунку не менше двох співробітників на одного затримуваного. Учасники затримання повинні бути відповідно екіпіровані та озброєні.
Завдання групи захоплення — потай проникнути через невідомі затримуваному входи, горищні, підвальні приміщення, чи балкони за допомогою осіб, які не викликають у затримуваних підозр та яким він може відкрити двері, не знаючи про групу захоплення. Коли злочинець відмовляється відкрити двері, то, враховуючи його психологічний стан необхідно вступити з ним у переговори, переконати в безглуздості зайнятої позиції. Коли ж переговори не досягли поставленої мети, можуть бути застосовані спеціальні хімічні засоби, перешкоди ламаються і відбувається захоплення.
Затримання в окремо розташованому будинку (сараї і т. д.) чи на відкритій місцевості — у полі, лісі, у гірській місцевості, проводиться за допомогою оперативно-тактичної комбінації, що передбачає легендоване зближення з затримуваним з блокуванням шляхів його можливої втечі. Затримання може проводитись з використанням службової собаки.
При одночасному затриманні декількох осіб, що знаходяться в різних місцях, необхідне чітке координування всіх дій груп захоплення. Інформація про проведене затримання, про виниклі перешкоди (відсутність затримуваного, утеча, узяття затримуваним заручника тощо) негайно повинна передаватися в чергову частину органа внутрішніх справ, що відповідає за координацію дій під час захоплення, щоб вчасно внести відповідні корективи в дії інших груп.
60. Протокол затримання
При затриманні складається протокол. У протоколі відображаються відомості про:
— особу затриманого;
— психічний та фізичному стан;
— ознаки алкогольного чи наркотичного сп’яніння;
— його одягу, взуття, предмети, що були при ньому чи в його одязі;
— пошкодженнях тіла та одягу.
Також у протоколі описуються обставини затримання, поводження затриманого в ході цієї операції, відзначаються його спроби позбутися від тих чи інших об’єктів (викинути, проковтнути, знищити), здійснити втечу тощо.
61. Поняття, види та об’єкт обшуку
Обшук — це обґрунтована доказами, що є в справі, слідча дія, суть якої полягає в примусовому обслідуванні приміщень, ділянок місцевості, інших об’єктів та окремих громадян, з метою виявлення та вилучення знарядь злочину, речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також предметів і документів, які мають значення для встановлення істини в справі.
Основна мета обшуку полягає у виявленні джерел доказової і орієнтуючої інформації. Обшук може бути також проведений для виявлення злочинців, що переховуються.
Від інших слідчих дій обшук відрізняється перш за все своїм пошуковим та примусовим характером.
Кримінально-процесуальне законодавство передбачає, що процесуальною підставою проведення обшуку є постанова слідчого, санкціонована прокурором або його заступником (ч.2 ст.177 КПК України).
У невідкладних, екстрених випадках обшук може проводиться і за постановою слідчою без санкції прокурора на обшук, але з обов’язковим повідомленням прокурору на протязі 24-х годин про проведений обшук та його результати (ч.3 ст. 177 КПК України).
Закон передбачає також випадки, коли проведення обшуку є можливим без постанови слідчого — особистий обшук при затриманні або взятті особи під варту, або коли особистий обшук є частиною обшуку у приміщенні (ч.2 ст.184 КПК України).
Об’єкт обшуку — це те, що підлягає примусовому дослідженню для виявлення матеріалізованої інформації щодо події злочину або інших обставин справи.
Види обшуку.
Залежно від характеру об’єкта обшуку, його поділяють на такі види:
— обшук жилих та нежилих приміщень (жилі квартири, індивідуальні будинки, службові кабінети, сховища, гаражі, підсобні приміщення і т. ін.);
— обшук ділянок місцевості (подвір’я, садові ділянки, підсобні господарства, території установи);
— обшук особи, її тіла та одягу;
— обшук транспортних засобів.
Крім того, виділяють такі види обшуку:
— первинний;
— повторний;
— одиночний;
— груповий.
62. Поняття, сутність і завдання, перевірки показань на місці події
У ситуаціях, коли слідчий, суд сумніваються в об’єктивності і вірогідності сприйнятого учасником кримінального процесу матеріального середовища, у якому виникла і розвивалася подія злочину, проводиться слідча дія, що дозволяє перевірити об’єктивність показань суб’єкта.
Стаття 194 КПК України передбачає таку слідчу дія як «Відтворення обстановки та обставин події», зміст якої полягає в тому, що «з метою перевірки і уточнення результатів допиту свідка, потерпілого, підозрюваного або обвинуваченого або даних, одержаних при провадженні огляду та інших слідчих дій, слідчий може виїхати на місце і в присутності понятих, а в необхідних випадках з участю спеціаліста, свідка потерпілого і підозрюваного або обвинуваченого відтворити обстановку і умови, в яких ті чи інші події могли відбуватися у дійсності».
Завданнями перевірки показань на місці є: а) встановлення факту відповідності раніше отриманих показань і дійсної обстановки на місцевості; б) з’ясування того, чи дійсно особа перебувала на цьому місці в момент здійснення події, що перевіряється, або інформація про неї почерпнута з інших джерел.
Цілями перевірки показань на місці можуть бути: а) уточнення окремих обставин, наприклад, де саме знаходиться пункт, в якому відбувалися події; хто і де перебував; звідки і хто з’явився; що і куди переміщалося і т. д.; б) відшукання ще не виявлених слідів події, котрі повинні бути, якщо показання відповідають дійсності; в) «випробування на поінформованість», тобто вказівка на реально існуючі деталі обстановки, знання яких свідчить про поінформованість особи про подію; г) перевірка об’єктивності суперечливих показань двох і більше осіб, що перебували, за їх словами, на місці події.