— обставини, що сприяли вбивству, заходи, яких треба вжити для попередження таких злочинів.
Першочергові дії при розслідуванні вбивств.
1. Оперативно-розшукові заходи.
2. Невідкладні слідчі дії:
— огляд місця події і трупа;
— призначення до провадження судово-медичної експертизи;
— призначення інших досліджень;
— пред’явлення трупа для впізнання;
— допит свідків;
— обшук.
8. Планування та висунення версій при розслідувані вбивств
Планування розслідування вбивств передбачає висунення версій. Висунення загальних версій є здійснюється після проведення невідкладних слідчих дій. Залежно від зібраних матеріалів можуть бути висунуті такі слідчі версії:
— смерть є наслідком навмисного вбивства;
— смерть є наслідком самогубства;
— смерть є наслідком нещасного випадку;
— ненасильницька(природна)смерть.
За мотивом вбивства можуть бути висунуті такі версії:
— вбивство з метою заволодіння майном потерпілого;
— вбивство з помсти;
— вбивство з метою приховання іншого злочину і страху викриття;
— вбивство з метою позбавитися необхідності турбуватися про потерпілого чи з метою одержати свободу дій (вступити в інший шлюб, не сплачувати аліменти та ін.);
— вбивство у сварці, бійці;
— вбивство з необережності;
— вбивство при необхідній обороні.
Висунення слідчих версій сприяє вирішенню таких питань: 1) чи вчинено вбивство в місці виявлення трупа; 2) шляхи проникнення вбивці до місця злочину або виявлення трупа; 3) діяла на місці злочину одна людина чи декілька; 4) які зміни на місці події залишив вбивця; 5) тривалість перебування вбивці на місці події; 6) час вчинення вбивства (час доби); 7) положення жертви і вбивці в момент вбивства; 8) які дії, крім вбивства, вчиняв злочинець на місці злочину; 9) які предмети залишив вбивця на місці злочину; 10) які сліди з місця події могли залишитись на вбивці; 11) хто і звідки міг бачити і чути, що відбувалося.
9. Обставини, що сприяють вчиненню вбивств
Вчиненню вбивств сприяють такі обставини:
порушення порядку обліку, видачі, придбання і збереження холодної та вогнепальної зброї;
— виготовлення на підприємствах чи в домашніх умовах саморобної холодної та вогнепальної зброї;
— поверхневий контроль за особами, які хворіють нервово-психічними захворюваннями і становлять небезпеку оточуючим;
— недоліки в роботі правоохоронних органів;
— тяганина під час розслідування хуліганських справ і вчинення замаху на вбивство;
— зловживання спиртними напоями, наркотиками, ведення паразитичного образу життя;
— ненормальні побутові стосунки в родині, з сусідами тощо;
— невиконання громадського обов’язку очевидцями вчинення вбивств, невжиття ними заходів, спрямованих на запобігання чи припинення.
10. Криміналістична характеристика хабарництва
Поняття хабарництва поєднує три кримінально-караних діяння, які пов’язані між собою спільністю об’єкта злочину: одержання хабара, дача хабара, провокація хабара.
Відповідно до кримінального законодавства України одержання хабара передбачає отримання посадовими особами незаконної винагороди від хабародавця і виконання в його інтересах певних дій або невиконання тих, які він зобов’язаний був виконати, завдяки використанню свого службового становища. Кваліфікуючими ознаками хабара є:
— неодноразовість одержання хабара;
— вимагання хабара;
— відповідальне становище посадової особи;
— колишня судимість за хабарництво;
— розмір хабара.
Форми хабарництва різні: передача коштовних подарунків, грошей, оплата путівок у санаторії та туристичні поїздки; сприяння в просуванні по службі, у зарахуванні у вищий навчальний заклад, відкриття комерційних структур, приватизація об’єктів за заниженими цінами, прийняття на високооплачувану роботу та ін.
Суб’єктом дачі хабара є як правило приватна особа. Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання або якщо особа добровільно заявила про вчинене діяння.
Підставами для порушення кримінальної справи про хабарництво: явка з повинною; письмові або усні заяви про вчинений або такий, що готується, злочин; надруковані статті; факти про хабарництво, виявлені оперативно-розшуковими органами; дані про хабарництво, встановлені в процесі розслідування й судового розгляду інших злочинів.
Для з’ясування обставин передачі посадовій особі хабара треба встановити:
— ким і через кого передавався хабар;
— характер взаємин між учасниками цієї злочинної дії;
— коли, де і за яких обставин передавався хабар;
— хто був присутній при дачі хабара і хто міг спостерігати спілкування хабародавця й хабароодержувача в момент вчинення злочину;
— яких результатів хотів досягти хабародавець врученням хабара;
— чи виконана обіцянка, дана посадовою особою й зумовлена хабаром;
— що було передано як хабар і які індивідуальні особливості його предмета (останнє з’ясовується досить докладно, щоб уникнути підміни переданого предмета або привнесених у нього змін);
— які джерела одержання коштів для хабара.
Способи дачі хабара:
— передача за заниженими цінами державної власності підприємницьким структурам безпосередньо, без продажу через аукціони;
— дозвіл на створення комерційних структур з метою передачі в них коштів підприємства;
— укладення збиткових для держави комерційних угод про здачу в оренду будинків чи інших об’єктів;
— видача банківських кредитів і позичок без одержання зобов’язань по їх поверненню;
— приховання наданих кредитів у зв’язку з їх нецільовим використанням;
— сприяння у створенні фіктивних підприємств без їх юридичного оформлення та реєстрації у відповідних органах;
— відмова конкурентам підприємницьких структур у реєстрації за надання одноразового хабара або за їх постійне отримання чиновниками, які підтримують конкурента;
— дача хабара адміністративним, податковим органам за підтримку недобросовісної конкуренції з боку окремих підприємців;
— видача пільгових ліцензій для відкриття тієї чи іншої комерційної структури;
— фальсифікація матеріалів документальної ревізії, аудиторської перевірки, відомостей про оподатковувані податком кошти, фальсифікація податкових декларацій.
На даний час хабарі досить поширені у всіх сферах діяльності.
Способи приховування хабарництва — це сукупність прийомів, спрямованих на протидію правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю, є частиною злочинної дії і здійснюється в процесі вчинення злочину або після нього.
Способи приховування хабара визначаються двома групами чинників:
— суб’єктивними інтересами й можливостями хабародавця;
— об’єктивною обстановкою, що сприяє хабарництву або перешкоджає йому.
11. Початковий етап розслідування хабарництва
У процесі розслідування хабарництва з’ясовується низка питань, що допомагають встановленню істини:
1. час, обстановка, типова слідова картина;
2. місце вчинення злочину;
Місцем передачі хабара можуть бути:
— службовий кабінет посадової особи;
— квартира, дача або машина хабародавця чи хабароодержувача;
— ресторани, бари, громадський транспорт, сауни, в яких відбуваються як заплановані, так і незаплановані зустрічі хабародавця й хабароодержувача;
— номера готелів або службових приміщень, про зустріч у яких домовлялися з хабароодержувачем;