г) скоротити особі невідбуту нею частину покарання.
За своїм характером звільнення від покарання у зв’язку з помилуванням є факультативним — за наявності передумов і підстав для такого звільнення остаточне рішення щодо помилування приймається за розсудом Президента України.
Умови звільнення від покарання у зв’язку з помилуванням у КК не передбачено. Тому в будь-якому разі при здійсненні помилування жодні вимоги щодо подальшої поведінки помилуваної особи, в залежність від виконання яких ставилася б остаточність її звільнення від покарання, не можуть висуватися.
Кримінально-правові наслідки звільнення від покарання у зв’язку з помилуванням є виключно сприятливими для особи: вона не відбуває (не продовжує відбувати) призначене їй судом покарання. Якщо вона відбувала покарання, то строк погашення судимості обчислюється з дня її звільнення від подальшого відбування покарання.
1. Які види звільнення особи від покарання передбачено в КК?
2. Поняття звільнення від відбування покарання з випробуванням, його підстави та умови. За наявності яких умов закон забороняє застосовувати цей вид звільнення?
3. Які передумови та підстави передбачено законом при звільненні від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпечності?
4. Які обов’язки суд може покласти на особу при звільненні її від відбування покарання з випробуванням?
5. Які кримінально-правові наслідки такого звільнення?
6. Якими є передумови та підстави звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років?
7. Якими є передумови та підстави звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку?
8. Якими є передумови та підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання?
9. Якими є передумови та підстави звільнення від покарання у зв’язку з амністією та помилуванням?
Розділ ХХ Судимість
§ 1. Поняття судимості
1. Судимість є правовим наслідком засудження особи вироком суду до кримінального покарання. За своїм змістом вона виражається в такому стані особи, який пов’язаний з певними цивільно-правовими та кримінально-правовими обмеженнями. Саме тому в літературі судимість часто визначають як негативний правовий статус особи. Так, у ч. 3 ст. 76 Конституції України передбачено, що не може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку. У відповідних законах України встановлено заборону на заняття посади прокурора, судді, виконання функцій адвоката, державного службовця особами, що мають судимість, а також деякі інші правові обмеження.
2. Судимість, і в цьому її важливе соціальне призначення, має своєю метою попередження вчинення нових злочинів як особою, що має судимість, так і іншими особами.
Підставою судимості є наявність обвинувального вироку суду, який набрав законної сили і яким особа засуджується до певного покарання. Тому такими, що не мають судимості, визнаються відповідно до ч. 3 ст. 88 КК:
а) особи, засуджені вироком суду без призначення покарання;
б) особи, звільнені від покарання;
в) особи, що відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких виключено законом.
У ч. 4 ст. 88 КК визнано такими, що не мають судимості, також осіб, які були реабілітовані. Реабілітація означає визнання того, що особа була незаконно, несправедливо засуджена, скасування всіх обмежень, позбавлень та поновлення її в усіх громадянських правах і свободах.
3. Відповідно до ч. 2 ст. 88 КК судимість має правове значення у разі вчинення нового злочину, а також в інших випадках, передбачених законами України.
Аналіз норм КК показує, що закон передбачає судимість як таку обставину, з якою пов’язуються найбільш суворі кримінально-правові наслідки для особи, котра, маючи судимість, знову вчинює злочин. Так: а) рецидивом злочинів як найбільш небезпечним видом множинності визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин (ст. 34 КК); б) злочин може бути визнано повторним, якщо судимість за перший злочин не була погашена або знята (ч. 4 ст. 32 КК); в) повторність злочину і рецидив є обставинами, що обтяжують покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК); г) судимість, як правило, виключає застосування до особи, що вчинила новий злочин, пільгових інститутів кримінального права, наприклад звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45-47 КК); д) у багатьох статтях Особливої частини КК судимість передбачено як кваліфікуючу або особливо кваліфікуючу ознаку. Наприклад, хуліганство буде особливо кваліфікованим, якщо воно вчинене особою, яка має судимість за хуліганство (ч. 3 ст. 296 КК).