Якщо підстави для припинення чи зміни цих заходів відсутні, то представник психіатричного закладу (лікар-психіатр) направляє до суду заяву про необхідність продовжити застосування примусового заходу медичного характеру на строк, що не може перевищувати шести місяців. Остаточне рішення про продовження, зміну або скасування примусових заходів медичного характеру приймає суд.
Відповідно до частин 3 та 4 ст. 95 КК у разі припинення застосування примусових заходів медичного характеру можливі три різних наслідки:
1) якщо припинення відбувається через зміну психічного стану особи на краще, суд може передати її на піклування родичам або опікунам з обов’язковим лікарським наглядом;
2) якщо припинення відбувається через видужання осіб, які вчинили злочин у стані осудності, але захворіли на психічну хворобу до постановлення вироку, то такі особи підлягають покаранню на загальних засадах;
3) якщо припинення відбувається через видужання осіб, які захворіли на психічну хворобу під час відбування покарання, то вони можуть підлягати подальшому відбуванню покарання.
§ 2. Примусове лікування
Примусове лікування може бути застосоване судом, незалежно від призначеного покарання, до осіб, які вчинили злочини та страждають на захворювання, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб (ст. 96 КК).
Підставою застосування примусового лікування є: сукупність таких умов: 1) засудження особи за вчинений злочин до покарання; 2) наявність у неї хвороби, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб. Це можуть бути, наприклад, туберкульоз, венеричні захворювання та ін. Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 р. № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» алкоголізм та наркоманія до таких хвороб не належать, оскільки є соціально небезпечними захворюваннями.
У разі призначення покарання у виді позбавлення волі або обмеження волі примусове лікування здійснюється за місцем відбування покарання. При призначенні інших видів покарання примусове лікування проводиться в спеціальних лікувальних закладах.
1. Що таке примусові заходи медичного характеру?
2. До яких осіб застосовуються примусові заходи медичного характеру?
3. Які підстави застосування примусових заходів медичного характеру передбачено КК?
4. Які види примусових заходів медичного характеру передбачено законом?
5. Що таке примусове лікування та які підстави його застосування?
6. Яка мета примусових заходів медичного характеру?
7. Яка відмінність між примусовими заходами медичного характеру та примусовим лікуванням?
Розділ ХХІІ Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх
1. Як уже зазначалося, суб’єкт злочину — це особа, яка досягла до вчинення злочину певного віку: шістнадцяти (загальний вік) або чотирнадцяти (знижений вік) років. Вік суб’єкта злочину виконує не тільки роль критерію нижчої вікової межі, з якої можлива кримінальна відповідальність, а й є обставиною, що визначає характер і ступінь суворості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх, тобто осіб, що не досягли до вчинення злочину вісімнадцяти років.
2. Поряд із загальними положеннями, що належать до питань кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини, кримінальний закон передбачає певні особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх. Ці особливості передбачені в розділі XV КК і стосуються: