У розділі X Покарання та його види (ст. 50–64) дано визначення поняття «покарання»; вказано мету покарання; дано вичерпний перелік видів покарання; визначено основні та додаткові покарання; викладено умови призначення кожного окремого виду покарання.
У розділі XI Призначення покарання (ст. 65–73) визначено загальні засади призначення покарання; дано перелік обставин, які пом’якшують і які обтяжують покарання; визначено умови призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом; порядок призначення покарання за сукупністю злочинів та сукупністю вироків, викладено правила складання покарань.
У розділі XII Звільнення від покарання та його відбування (ст. 74–87) наголошено, що таке звільнення здійснюється судом (за винятком акта амністії чи помилування); визначено умови та порядок: звільнення від покарання з випробуванням, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким; звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей певного віку; звільнення від покарання за хворобою та у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку. Йдеться про амністію та помилування.
У розділі XIII «Судимість» (ст. 88–91) йдеться про правові наслідки судимості; визначено строки погашення судимості та обчислення таких строків; передбачено можливість дострокового зняття судимості.
У розділі XIV Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування (ст. 92–96) визначено поняття і види таких заходів; названо осіб, для яких суд може застосувати означені заходи. Викладено умови, за наявності яких можлива зміна або припинення примусових заходів медичного характеру. Викладено умови та порядок застосування, незалежно від призначеного покарання, примусового лікування щодо осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров’я інших осіб.
Розділ XV Особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх (ст. 97—108). Це новий розділ у кримінальному законодавстві України, в якому вперше систематизовано викладено кримінально-правові норми щодо відповідальності та покарання найбільш вразливих осіб, які в момент вчинення злочину досягли 14 років, але ще не досягли 18-річного віку.
Особливостями кримінальної відповідальності та кримінального покарання таких осіб є:
— неповнолітнім злочинцям можуть за наявності певних умов призначати не покарання, а заходи виховного характеру;
— покарання у вигляді позбавлення волі не може призначатися неповнолітньому, який вперше вчинив злочин невеликої тяжкості;
— неповнолітні злочинці, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, відбувають таке покарання у спеціальних виховних установах;
— для неповнолітніх злочинців визначено коротші строки (порівняно зі строками для дорослих злочинців) фактичного відбуття покарання при застосуванні умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання та передбачено коротші строки як давності притягнення до кримінальної відповідальності, так і давності обвинувального вироку та ін.
Розділ II ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА
Термін «принцип» походить від латинського principium, що означає початок, основа. Принципи кримінального права — це вихідні, основоположні ідеї, які випливають зі змісту правових норм, закріплених у кримінальному законодавстві.
У загальній теорії права неоднозначно розуміють зміст принципів і дається різний їх перелік. Однак прийнято розрізняти два види принципів: 1) загальноправові, притаманні всім галузям права; 2) спеціальні (галузеві), характерні лише для окремих галузей права.
До загальноправових принципів належать в основному ті, що закріплені в Конституції України. Це принцип суверенітету і незалежності України, цілісності та недоторканності її території (ст. 1 і 2); принцип поділу державної влади на законодавчу, виконавчу, судову (ст. 6); принцип верховенства права (ст. 8); принцип рівності громадян перед законом (ст. 24); принцип законності (ст. 29, 61, 62 і 124). До загальних принципів усіх галузей права відносять також вихідні положення гуманізму та справедливості права.
Певні загальноправові принципи більшою або меншою мірою характерні і для окремих галузей права. До того ж деякі з них мають спеціальне призначення і конкретний зміст у тій чи іншій галузі права. Особливо це стосується принципів законності і справедливості.