З огляду на зазначене пропонуємо ст. 15 КПК України викласти у такій редакції:
«Ст. 15. Невтручання у особисте і сімейне життя.
1. Під час кримінального провадження кожному гарантується невтручання в особисте і сімейне життя.
2. Ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про особисте і сімейне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Отримання відомостей, що становлять особисту, сімейну та професійну таємницю від підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності здійснюється у кримінальному провадженні на підставі обґрунтованої вимоги.
Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить особисту, сімейну та професійну таємницю, має:
1) бути викладена на офіційному бланку державного органу, що здійснює досудове розслідування;
2) бути надана за підписом службової особи, уповноваженої на витребування цієї інформації;
3) містити передбачені цим Кодексом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких уповноважена службова особа має право на отримання такої інформації.
3. Інформація про особисте і сімейне життя особи, отримана в порядку, передбаченому цим Кодексом, не може бути використана інакше як для виконання завдань кримінального провадження.
4. Кожен, кому наданий доступ до інформації про особисте і сімейне життя, зобов'язаний запобігати розголошенню такої інформації».
Таким чином, порушення права на приватність стали системними проблемами для України. Тож врахування у КПК України висловлених нами пропозицій слугуватиме додатковою гарантією від порушення конституційних прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема права на невтручання в їх особисте і сімейне життя під час досудового розслідування.
Загалом викладені обставини щодо засади невтручання в особисте і сімейне життя дають змогу зробити такі висновки:
- приватність є необхідною для розвитку кожної людської особистості та є необхідною для нормального життя кожної людини;
- право на приватність гарантується як українським законодавством, так і міжнародним правом;
- обмеження права на приватність можуть мати місце лише у виключних випадках, і відповідати трьом критеріям: законність, належна мета та необхідність у демократичній державі;
- обмеження права на приватність однієї особи не можуть негативно впливати на відповідне право членів її родини чи третіх осіб;
- поняття «приватне життя» іноді охоплює діяльність професійного чи ділового характеру;
- прослуховування має відбуватися за визначеною процедурою і з законною метою (не з особистою метою);
- матеріали прослуховування мають надійно зберігатися, не можуть передаватися третім особам;
- матеріали, які не стосуються справи, мають бути негайно знищені, якщо вони не стосуються іншого кримінального правопорушення.
Порушення таємниці приватного життя в кримінальному провадженні повинне мати вагомі підстави і чітко обкреслені межі, бути виправданим, мати спрямування на виконання завдань кримінального провадження, захист публічних інтересів суспільства та держави.