Тим-то отакі зміни й переробки здаються нам цілком законними, доцільними, а часом і конче потрібними. Досить прочитати літературний твір і порівняти його з картиною, щоб цілком виправдати з цього боку й режисера і сценариста.
І в найбільшій мірі це стосується до фільму «Микола Джеря».
Хай цей фільм не така широка картина, що вичерпує всю кріпацьку добу. Хай соціальні передумови затемнено почасти особистою драмою. Хай Микола — тільки пасивна жертва звірячої неймовірної панської сваволі. Хай!
Але нам потрібні такі фільми!
Здорова емоціональна зарядка фільму влучає жорстко!
Незабаром на клубні екрани має піти ціла низка фільмів, що змальовують кріпацьку добу.
«Борислав сміється»[6] за Іваном Франком, «Бурлачка»[7] за Нечуєм-Левицьким, «Навздогін за долею» за повістю М. Коцюбинського, «Дорогою ціною» теж за його повістю, та, «Зникле село» за сценарієм Юрезенського[8].
_________________________
Примітка упорядника
Чернов (справжнє прізвище — Малошійченко) Леонід Кіндратович (1899-1933) — український поет, прозаїк. Член літературної групи «Авангард». Працював актором, організатором театру, дипломатом, журналістом, друкувався у журналах «Літературний ярмарок», «Пролітфронт», «Культробітник», «Червоний перець», «Всесвіт», «Червоний шлях», «Культура і побут», «Література і побут», «Бюлетень Авангарду». Автор книг прози та віршів.
Тут нарис Л. Чернова «Кріпацтво на українському екрані» представлено за виданням: «Кінознавчі розвідки в Україні», частина 1. Харків. ТОВ «Видавництво "Точка"» 2020.
6
«Борислав сміється» (інші назви «Воскові королі» та «Королі воску») — український радянський втрачений німий художній фільм знятий 1927 року на кіностудії ВУФКУ в Одесі. Режисером фільму виступив німецький кінематографіст Йосип Рона.
7
«Василина» (інша назва: «Бурлачка») — радянська художня драматична стрічка 1927 року, зфільмована режисером Фавстом Лопатинським на Одеській кіностудії (ВУФКУ). Фільм зберігся без 2-ї і 3-ї частин.
8
Юрезанський (Нос) Володимир Тимофійович (1888-1957) — письменник, сценарист журналіст. У 1911–1915 — навчався в Санкт-Петербурзькому політехнічному інституті. У 1920-1930-х — проживав в Україні. Особливу популярність здобув багато разів виданий роман «Зникле село» про козаків-бунтарів за царювання Катерини ІІ, що за титм твором автор написав кіносценарій. Після війни друкувався мало.