Сам по собі трагічний випадок на березі Огайо недалеко від Пітсбурга не був для американців надто приголомшливим: такі ж, а то й ще страшніші, безглузді своєю абсолютною безпідставністю вбивства стали для Америки явищем звичним. Цього разу солі додавало те, що загинула журналістка з дуже химерною, багатою на події біографією. Газетярі, прозоро натякаючи, що небіжчиця була агентом ЦРУ, смаковито описували її пригоди в маріонеткових державах Азії та Африки, плескали всякі нісенітниці про неоціненні скарби, одержані нею від титулованих залицяльників. Звичайно ж, одразу було розкопано, що Катрін Джефсон два тижні тому потай від усіх вийшла заміж за колишнього шефа лабораторії концерну “Пітсбург плейт гласс К°” німця Курта Гешке, і ця обставина тільки сипнула приском до гарячого: з яких міркувань, з якою метою, — адже німець той не відзначається ні багатством, ні вродою. А тут ще випливло назовні, що Катрін Джефсон вела з концерном переговори щодо продажу патенту на дуже важливий винахід. Про що йшлося — не знав ніхто, отож газетярі дали волю нестримній фантазії, при чому більшість вигадок пов’язувалося з недавнім перебуванням небіжчиці в Радянському Союзі, а інші — з дослідницькою роботою її чоловіка. Курта було взято у справжню осаду: репортери атакували його з усіх боків, намагаючись витягти з нього бодай щось, варте подальшого роздмухування на сторінках газет, але він уперто відмовчувався, а надто настирливим давав коліном у спину.
Курт розумів, що цей газетний галас викликався тільки тим, що зараз був “мертвий сезон” нестерпно задушного літа, а газетярі без сенсацій існувати не можуть. Але знав він і те, що віднині за ним будуть назирати шпигуни “Пітсбург плейт гласс К°”: не треба надто великого розуму, аби визначити, від чийого імені виступала Катрін Джефсон, пропонуючи концернові патент на легкоплавке скло. І якщо концерн з власної ініціативи не поновить перерваних переговорів з доктором Гешке, це буде дуже небезпечний знак: отже, винахід разом з винахідником спробують знищити, і якнайшвидше.
Курт губився лише в тому разі, коли орієнтуватися в обстановці потрібно було миттєво. В усіх інших випадках він оцінював ситуацію тверезо і передбачав розвиток події правильно. Зараз йому було цілком ясно, що його карти у грі з “Пітсбург плейт гласс К°” наполовину розкрито, отож, насамперед треба дочекатися ходу суперника, але ще перед тим слід подбати про збереження козирів. Не пошкодувавши грошей, він заарендував на 99 років, — така умова! — персональний сейф у “Нешонал Сіті Банк” і сховав там зразки легкоплавкого скла, даймонситову пластинку з мухою та кришталевий кубик з ув’язненою в ньому ромашкою. Це було найцінніше, а всі формули та рецепти він тримав у пам’яті, звідки їх не викопирсає ніхто.
Застережні заходи виявилися не зайвими: днів через два по тому, коли Курт був на своїй щовечірній прогулянці, в його квартирі побували непрохані гості. Вони діяли обережно, намагаючись не лишити слідів обшуку, проте, звичайно, не змогли відтворити взаємного розташування предметів з точністю. Не було ніякого сумніву, що така ревізія повториться ближчим часом, отож Курт і не здивувався, коли наступного вечора — вперше за півтора року перебування в Америці! — до нього як шевська смола пристав якийсь жалюгідний п’яничка. Знаючи, що бідолаха-провокатор просто заробляє своїх п’ять чи там десять доларів, Курт дав йому по потилиці легенького щигля, і той вмить зчинив такий лемент, що, як і належало сподіватися, негайно ж примчав поліцейський. Сумлінно граючи свою роль обуреного, Курт засперечався з представником влади, був затриманий і кінець кінцем після довгого й нудного розбирання справи оштрафований на невелику суму. Були задоволені всі: п’яничка-провокатор, служака-поліцейський і Курт, — він надав можливість обшукати себе і позазирати в усі закутки своєї квартири, може, тепер відчепляться.
Справді, після отих повторних відвідин, коли детективи концерну, вже не криючись, переворушили у нього вдома все, що можна було, йому дали спокій. Проте Курт вечорами тепер уникав темних провулків: береженого й бог береже.