Але то була дурна відмазка. Я знав, що треба робити. Неохоче, не маючи ні найменшого бажання, я підсунувся ближче до краю свого сидіння, обійняв Арні й притиснув до себе. Його обличчя, гаряче та лихоманкове, розплескалося на моїх грудях. Так ми й сиділи, хвилин, може, зо п’ять, потім я відвіз його додому й висадив. А сам поїхав.
Після того ми про це не розмовляли, про те, як я його до себе пригортав. По тротуару тоді ніхто не йшов, ніхто не бачив моєї машини, припаркованої біля бордюру. Мабуть, якби хтось побачив, то подумав би, що ми парочка педиків. Я сидів, і пригортав його, і любив так, як міг, і не розумів, як так вийшло, що я — єдиний друг Арні Каннінґема, бо в ту мить, повірте мені, я зовсім не хотів бути його другом.
Проте (тоді я вже це усвідомив, хай навіть нечітко), можливо, відтепер Крістіна теж мала стати йому другом. Я ще не визначився, чи мені це подобається, хоча в той довгий божевільний день ми з її ласки пережили велику хрінотінь.
Коли ми підкотили до тротуару перед його будинком, я спитав:
— Чувак, з тобою все буде в порядку?
Арні вимучено всміхнувся.
— Ага, не пропаду, — і зі смутком в очах подивився на мене. — Знаєш, знайди собі краще щось інше для доброчинності. Фонд для сердечників. Ракове товариство. Щось таке.
— Ой, та ну тебе.
— Ти розумієш, що я маю на увазі.
— Якщо ти маєш на увазі, що ти плаксій, то Америку ти для мене не відкрив.
На ґанку загорілося світло, і з будинку вилетіли Майкл і Реджина — мабуть, хотіли подивитися, хто це приїхав: ми чи поліція штату, яка має повідомити, що їхнє єдине укохане дитятко збила машина на хайвеї.
— Арнольд? — пронизливо-верескучим голосом погукала Реджина.
— Деннісе, звалюй пошвидше, — Арні всміхався тепер більш щиро. — Тобі ця хрінь не потрібна.
Він вибрався з машини й слухняно сказав:
— Привіт, мамо. Привіт, тату.
— Де ти був? — спитав Майкл. — Ми тут з твоєю матір’ю, юначе, місця собі не знаходимо!
Арні казав правду. Сцени сімейного возз’єднання мені були ні до чого. Я глипнув у дзеркало заднього виду й побачив, як він стоїть — такий самотній і вразливий. А потім ті двоє налетіли на нього, огорнули собою й повели, наче вівцю, у своє гніздо за 60 000 баксів, стопроцентно виливаючи на нього всю силу своїх найсвіжіших знань про батьківство, почерпнутих на тренінгу з батьківської ефективності чи ще якомусь семінарі. Річ була в тому, що в них це все було дуже раціонально. У тому, яким став Арні, була дуже велика їхня заслуга, але вони були занадто, трясця твоїй матері (і батьку), раціональні, щоб це помітити.
Я ввімкнув радіо й зловив хвилю «FM-104», де тривав блок розваг вихідного дня і Боб Сіґер та «Сілвер Буллет Бенд» співали «Досі такий самий»[31]. Випадковий збіг був дещо аж занадто жахливо ідеальним, тому я покрутив ручку й знайшов гру «Філліз»[32].
«Філліз» програвали. Нічого дивного. Усе згідно з ходом подій.
7 / Нічні жахіття
Коли я приїхав додому, тато з сестрою сиділи на кухні, їли сендвічі з коричневим цукром. Одразу дав про себе знати голод, і я згадав, що так і не повечеряв.
— Де це тебе, Бос, носило? — спитала Елейн, не підводячи погляду від свого «16», чи «Крім», чи «Тайґер Біт»[34], не знаю, що вона там читала. Босом вона мене називала відтоді, як минулого року я відкрив для себе Брюса Спрінгстіна і став його фанатом[35]. За її задумом, це повинно було мене болюче вжалити.
У чотирнадцять Елейн почала з дитини перетворюватися на повноцінну американську красуню, якою вона зрештою й стане — високу, темноволосу та блакитнооку. Але того пізнього літа 1978-го вона ще була абсолютно підлітковою стадною твариною. Почала з «Донні та Марі»[36] в дев’ять років, потім запала на Джона Траволту в одинадцять (одного разу я дуже круто схибив, назвавши його Джоном Гидолтою, і вона подряпала мене так сильно, що ледве не шви довелося на щоку накладати, — але я типу заслужив, тому не жаліюся). У дванадцять вона гинула через Шона[37]. Потім був Енді Ґібб[38]. А віднедавна її смаки стали зловіснішими: хеві-метал-рокери типу «Діп Перпл» і нова група — «Стикс».
31
Роберт Кларк «Боб» Сеґер (нар. 1945 р.) — американський співак, композитор, гітарист і піаніст. 1973 року заснував гурт «Silver Bullet Band». Їхня пісня «Досі такий самий» («Still the Same») була одним із численних хітів гурту.
33
I’m a roadrunner, honey, / And you can’t catch me. / Yes, I’m a roadrunner, honey, / And you can’t keep up with me. / Come on over here and race, / Baby, baby, you’ll see. / Move over, honey! Stand back! / I’m gonna put some dirt in your eye! (
35
Прізвисько «Бос» американський співак і композитор Брюс Спрінґстін (нар. 1949 р.) отримав за те, що в 1960-ті роки, коли він грав у гурті «Earth», його завданням було забирати платню гурту у власників клубів і розподіляти між музикантами.
36
Телевізійне музичне шоу з естрадною музикою 1976 року, ведучими якого були брат і сестра, поп-дует Донні та Марі Осмонди.
37
Шон Пол Кессіді (нар. 1958 р.) — американський телевізійний продюсер, сценарист і актор-співак.