Та коли в львівськім університеті, силою традиції, українська мова і як викладова і в зносинах студентів
з університетськими властями зберегла деякі права, то инші висші школи (політехніка у Львові, рільнича академія в Дублянах) були чисто польські. Не пустити до них українських студентів Поляки не могли, бо се противилося основним громадянським правам в Австрії, але ва те українській мові і професорам Українцям не було в них місця.
* *
*
Такий був стан українського шкільництва в Східній Галичині при ровпаді Австрії.
Українське правительство, хоч намітило було плян основних реформ, одначе великих змін не могло перевести в такім короткім часі і в обставинах, де всі сили треба було звернути на боротьбу з польською інвазією.
Польща, занивши Східну Галичину, взялася руйнувати не тільки реформи українського правительства, але весь доробок на полі шкільництва, придбаний українським народом у важкій боротьбі проти польського гнету за часів Австрії.
Б. Українське шкільництво в Східній Галичині під польською окупацією.
В давнину говорив ухраїнський нарід про татарські набіги: гДе ступили татарські коні, там трава перестала рости.“
Тепер треба сказати: „Де прийшло польське військо, там завмирало все українське життя.“
Так було і з українським шкільництвом. Перше всего, де тільки прийшло польське військо, там українські школи падали жертвою дикого погрому.
Коли 22. падолиста 1918 Поляки заняли Львів
і коли маса польського війська кинулася на жи/рвські дільниці, устроюючи нечувані доси що-до жорстокости жидівські погроми, то вибрані ґрупи жовнірів вибралися рівночасно громити українські інституції. Вони очевидно яе обминули і українських шкіл.
Страшний вид представляв після того будинок Українського Педаґоіічного Товариства при вул. Мох-нацького ч. 12, де містилися українські приватні школи для дівчат. Сей будинок знаходиться проти університету, отже по всякій правдоподібности громили його польські студенти. Ціле внутрішнє уладження школи до тла зруйновано. Бюст Шевченка розбито, в портреті вистрілено очи.
Подібна доля зустріла всі українські школи — як у Львові, так і в инших містах.
Після погромів почалися реквізиції українських шкільних будинків для потреб польського війська. Не ощаджено ні одного будинку, почавши від гр.-кат. духовної семинарії у Львові. Будинки українських приватних шкіл і українських бурс в більшости доси занян польськими властями.
В перші часи польської окупації ніхто навіть не думав про науку в українських школах, бо боялися, що польські жовніри можуть окружити школу і вирізати українські діти.
Пізнійше, коли польська окупація Східної Галичини, дякуючи рішенню Найвисшої Ради Мирової Конференції, укріпилася, місце погромів заняло плянове нищення українського шкільництва на основі заряджень польських властий.
Народнім і середнім шкільництвом занялася Краєва Шкільна Рада, тепер уже власть чисто польська, залежна від міністерства просвіти в Варшаві. Львівський університет очистили від українських професорів і студентів зарядження академічного сенату, видані очевидно також в порозумінню з варшавським міністерством просвіти.
І. Зарядження Краевеї Шкільної Ради.
1. Проти українського учительства.
В міру того, як почала поширюватися польська окупація Східної Галичини, почала Краєва Шкільна Рада, яка в марті 1919 вернула з Кракова до Львова, заводити в імени польської держави новин лад в области народнього шкільництва. Сей лад звертався в першій мірі проти українського учительства і української школи.
Одним з перших актів сього роду було усунення 4 автономних членів Українців Краевої Шкільної Ради, які відмовилигя зложити нриречення польській окупаційній власти.
Яким духом була перенята Краєва Шкільна Рада супроти українського народу, свідчить відозва делегата польського міністерства віроісповідань і просвіти і президента Краевої Шкільної Ради п. Цолля „До учителів і учительок польської народности, занятих в початкових, середніх і Фахових школах на области давної Галичини“ („Дзеннік ужендови“, ч. 2 з 11. марта 1919).
Президент Краевої Шкільної Ради уважає очевидно Східну Галичину власністю польської держави, а український нарід сього українського краю, який не хоче піддатися під панування Польщі, ворогом польської держави. В сім дусі він пише: г1Де не обняли польської держави постійні границі, а вже вороги обпали її довкола сильним натиском, і вдираються в її оселі. “ Так пише високий урядник польської держави, яка власне сама напала на українську Східну Галичину!