IV. Судейська власть. Суди в Східній Галичині є судами польської держави і видають присуди „в імени польської Републики“
Т" Мешканці. Як уже вказано, з правного положення Східної Галичини виходить, що мешканці сього краю, без ріжниці народности і віроісповідання, повинні бути трактовані як рівні перед правом громадяни своєї території, себто громадянами Східної Галичини.
З сього випливає: Громадянство Східної Галичини і громадянство Польщі є два окремі правні поняття. Громадяни Східної Галичини не є громадянами польської держави, тільки чужинцями супроти неї; так само громадяни Польщі б чужинцями супроти Східної Галичини. Польське правительство не має права вважати якунебудь катеґорію громадян Східної Галичини громадянами Польщі і трактувати її инакше ніж инші категорії громадян Східної Галичини.
В супереч сьому польське правительство поділило мешканців Східної Галичини на дві катеґорії:
1. Поляків уважає воно громадянами польської держави і наділило їх усіми правами, які прислугують громадянам держави.
Вони мають репрезентацію в польськім соймі, утворену таким способом, що посли польської народности, вибрані в Східній Галичині при останніх виборах до австрійського парляменту (в 1911 p.), засідають в польськім соймі.
Вони користуються всіми конституційними правами, як свобода особи, слова, друку, зборів, маніфестацій, товариств, орґанівацій і т. п.
Вони виступають в імени Східної Галичини в справах як внутрішної так і заграничної політики.
Через них польське правительство виконує власть у Східній Галичині.
2. Українців трактує польське правительство як вороже населення завойованої території. Вони є позбавлені всіх громадянських прав, натомість мусять поносити всі тягарі, які держава накладає на своїх громадян, включно до державних позичок і воєнних чинитьб, а навіть булл проби наложити на них обовязок військової служби.
Окремому трактованню підлягають Жиди. Хто з них заявиться Поляком, того трактується на рівні з Поляками. Натомість загал жидівського населення трактується так само ворожо і протизаконно, як Укрг інців.
Польська адміністрація в Східній Галичині.
Яз вже зазначено в попереднім розділі. Польща не адмініструє Східної Галичини окремо, тільки завела для цілої бувшої австрійської провінції Галичини, якій надала ОФіціяльну назву „Малопольща“, одноцільну адміністрацію.
На чолі сеї адміністрації стоїть „Генеральний делегат правительства“, який підлягав польському прави-тельстьу в Варшаві.
Адміністрацію Східної Галичини виконує польське правительство виключно через польське урядництво, як місцеве, так наслане також з Польщі.
Крім того на виконування адміністрації в Східній Галичині мають рішаючий вплив ріжні польські національні комітети (Комітет Національної Оброни) і т. п., в які входить також все польське урядництво. Сі комітети дуже часто зміняють рішення як варшавського правительства так і місцевих властей, зглядно примушують їх свої рішення зміняти. Варшавське правительство 8 ними числиться і звертається ДО НИХ 110 опінію в усіх справах, які відносяться до трактування українського населення, українських інституцій і т д. Сі комітети розпоряджають узброеними громадянськими сторожами, при помочи яких тероризують українське населення.
Нивше вкажемо на найважнійші протиукраїнські риси сеї адміністрації.
1. Знесення автономічне? управи Галичини.
Як відомо, бувша австрійська провінція Галичина мала автономію. Законодатним автономічним орґаном був К р а є в и й Сойм; виконуючим автономічним орґаном був вибраний Соймом Краевии Виділ.
Наведений в попереднім розділі польський закон з ЗО. січня 1920 зніс Краевии Сойм і Краевии Виділ, переносячи права Краевого Сойму на польський Сойм у Варшаві, а прав.а Краевого Виділу на т. зв. Тимчасовий Самоуправний Виділ у Львові.
Тимчасовий Самоуправний Виділ складається з пред-сідателя, 6 членів і 3 заступників. Нредсідателем має бути кождочаснии шєф державної адміністрації в Галичині, висше згаданий т. зв. „ґенеральний делеґат пра-вительства“ ; членів і заступників призначує варшавський сойм.
Урядники Тимчасового Самоуправного Виділу е урядниками польської держави і складають присягу на вірність польській державі і польському народови.
В бувшім галицькім Краєвім Соймі і в бувшім Галицькім Краєвім Виділі українське населення Східної Галичини мало законно вапоручену репрезентацію.