Можна б навести ще безліч документів варварського поведення Поляків з нашими полоненими, головно інтелігентами; та вже і сего, що подано вище, доволі, щоб витворити собі жахливу картину фізичних і моральних страждань сих наших каторжників.
Та хоч і яке одчайне положення сих нещасних, одначе дух, який гнав їх колись на ворожі баґнети, не кидає їх серед боротьби за збереження іскри життя, яку намагається ворог загасити в них варварським по-веденням, і полонені нераз сміхом крізь сльози відганяють під себе марево одчаю. Сей гіркий сміх родить примітивну, та болючу своїм реалізмом, віршовану гумористичну творчість, на зразок такої:
„Отже ходим до роботи,
По поднірю гурЯД}ЄМи Довгим пером березовим,
Що самі себе дивуєм.
От студенти гній вивозять,
І інші грузять знов дрова:
Всюди найдеться робота —
Лиш „насущного“ нема!“
Сей і йому подібні вірші е доказом, як застелилася душа українського ідейного стрільця серед довгої надлюдської посвяти за щастя рідного народу, коли вона на дні такого пекла польських таборів е в силі ще сміятися над собою. Се рівночасно доказ, якою школою виховання нового типу українського громадянина являються польські табори смерти.
е) Табор на Ялівци.
„В таборі на Ялівци за личаківською рогачкою у Львові також бють наших полонених. Відзначається особливо сержант Нарольчик. Недавно дав він 25 буків Маслюкови. Не помогли ніякі просьби і вставлення сестер милосердя, що щиро плакали над недолею неповинної жертви. Але Маслюк не самотний. Щодня побиваються у нас яких 15-20 люда.“ (Вперед, ч. 90 р. 1920)
А польський львівський „Дзєньи писав про сей табор, що в ньому в січні 1920 р. на 400 людей було 150 хорих на тиф.
ж) Табор в УІанцуті.
„Вперед“ (ч. 5 за р. 1920) подає за звітом Військ. Укр. Місії, котра відвідала ланцутський табор д. 13. жовтня 1919 р, такі дати про сей табор: „Всего було полонених і інтернованих 837. Поміщення в кінській стайні тамошного поміщика, без підстілки, їжа дуже зла, по-
лонені голі й босі . . . Поширюється пошесть пятнистого тиФу. Побої на порядку дня.“
В ч. 39. „Впереду- читаємо оповідання повернувшого з сего табору, а іменно: „До недавного часу вмирало 20 денно, а тепер менше — бо й людей вже менше там остало. Хоч кладовище є всього на кілька-десять кроків від бараків, — ховають людей біля кльо-ачного бараку, разом з сміттям, гноєм і т. д. Ті, що ховають товаришів одного дня, другого дня самі гинуть. Люде-трупи вже байдуже відносяться до всього.“ А врешті перемиські „Новіни Понедзялкове“ доносять, що посилки центральної військової влади та за-граничного комітету Черв. Хреста до табору все пропадали и ишли на спекуляцію. Підчас слідства арештовано пятьох військових, а двох офіцерів втікло.
з) Табор у Яблоннім.
З протоколу списаного у Львові 3. грудня 1920 р. з В. С. з Глубочка, пов. Борщів, Г. Т. з Кудиковець, пов. Борщів, М. Я. з Новосілок, пов. Заліщики:
„Від марта с. р. перебували в Яблоннім. Було їх разом 171. В часі большевицького наступу перенесено всіх до бнджейова. В Яблоннім всі працювали коло ладування валіза. Протягом одного місяця робили день й ніч без огляду на се, чи хто був здоров чи хорий. Мешкали в бараках. Сторожа обходилася з ними зле, за що небудь побивали кольбами. їсти давали раз на день моркву з бульбою, часом рідку горохову зупу. Багато з них хорувало на червінку. Деякі померли, — назвиськ не тямлять. В часі болмиевицького наступу перевезли цілий парк заліза до бнджейова разом з полоненими. Праця була та сама, що в Яблоннім. Обходження таке саме. їда рівнож та сама.“
Табори цивільних інтернованих і тюрми.
а) Домбє.
В ,,Укр. Прапорі“ (ч. 44 з д. 15. серпня 1920 р.) читаємо слідуючу замітку:
„Поляки в останніх часах масово арештують й інтернують Українців під вакидом большевизму. Не переводять ніякого слідства, а тільки прийде який донос і зараз вивозиться по кількадесять людей до таборів. В останніх днях знапрямовується всіх полонених до Домбя.“
З сього приводу так описує тамошні відносини „Напшуд“: „Окремі відносини панують в таборі на Домбю відносно інтернованих там робітників. Приміщено їх в бараках, що кишать від червів, недалеко виходків. Деяких приміщено в бараці ч. 2., так що не вільно їм виходити. Харчування інтернованих, приділених до кухні