В кримінальній поліції ні сліду бюровости, подекуди просто нема ніяких протоколів. Комендант вязниці дає часто пояснення тільки устно, що того увільнив а того арештував. А часто протоколи навіть в важних справах знайти можна було в приватних домах писарів. Через те часто дійсні злочинці гуляють на волі а сотки невинних мучатся і гинуть.
Апровізація вязниць просто страшна. Ні в одній тюрмі, а виділи ми їх аж 25, не стрінули ми ні одної порції мяса. Люде їли якусь водянку закрашену морквою чи буряками, якою живлено також вязнів хорих на тиф і червінку. Не бачили ми ніде правильних харчевих пайків по вязницях. Такий-же сумний санітарний стан вязниць. Що більше нема ніде шпиталів купалень, відвушівень та ніякої сеґреґації ждучих. В о-лосся ставало на голові, як ми звиджували табори в Луцьку, Рівнім, Пінську . Тернополя. При вході до келії не можна було зрозуміти чи то лежать трупи, чи хорі тифом, чи тільки що йно з а х о р і л і. В одній салі лежав разом з недужими труп, для якого роблено щойно трумну. Бачили ми такі вязниці в Рівнім і Луцьку, де нас просили, щоб ми не входили до келій, бо звідти виходиться тільки з тифом. І се не було пересадою. Там вмирали масово вязні, адміністрацій» урядники, сторожі, а рату-вати їх не можна було, бо не було ні лікіь, ні лікарів, а найважніще харчів і опалу.
Колиж хто вийде щасливо з тифу, то ще довго мусить чекати на голаднання своєї справи. Всякі дев-інфєкції, контумації і пр. тревають в безконечність. Стрінули ми вязнів, які вже другий рік чекають на слідство.
Ще грізніщий стан у військових вязницях. ЇК о в-ніри увійськових вязницях дослівно гниють. Через 7 м:сяців не зміняється біля, просто подивляти терпеливість сих вязнів, що можуть витерпіти таку каторгу. В Мінську цілий корідор вязниці перемінено в уступове місце. Перед приїздом комісії чистили його на ґвалт вязні. У Львові бачили ми келію зроблену в коридорі, де на камінній підлозі в зимі мало ночувати 80 вязнів. Коли додати до усього Факт кидання голодних вязнів до темниць^ заковування в кайдани для примхи першого ліпшого наставника, виходить дійсно, що нема вже справедливости, яка поклала би конець сим надужиттям.
За правдиві надужиття крадіжі не сидить ніхто. Великих злочиниів, що поповнили міліонові крадіжі увільняється, признавши варятами і пр., а сидять місяцями жовніри за крадіж хліба, одіжи чи таке инше. Такий стан, 6—8-місячні терпіння дають тільки пригожий грунт для большевицької аґітації. “ Чи треба ще що додавати до сих слів польського посла? . . . Якими блідими являються супроти змальованих вище автентичних картин всі описи тюрм для політичних вязнів, не виключаючи навіть ославленої колишньої австрійської твердині у Шлісельбергу, змальованої пером італійського поета-мученика Сільвія Ііеліко!
Додаток I.
З мартіро/іьоґії учительства в pp. 1919 і 1920.
1. Пов. Пережаті (4 випадки).
ҐоФрик Михайло (13 л. служби) — двічи подавався до служби до Р. Ш. 0. в Бережанах, одначе ще в серпні 1920 р. ждав на відповідь надармо.
о. Дибицький Василь, катехит і проФ. держ. гімназії в Бережанах, цілий рік був бев посади, аж в мар-ті 1920 р. перенесено його службово до Тернополя.
Вікторія Кукурудзова (25 л. служби), вдовиця s дітьми, просила устно і письменно о привернення до служби — надармо.
Антонія Мерещовська, просила в грудні 1919 р.
0 приняття до служби, та вамість сего списано в нею протокол і вавішено її в урядуванню.
2. Пов. Шбрка (7 вин.).
Бирчак Іван, управ. 6-кл. школи в Бібрці, ЗО. мая
1919 р. арештований, а відтак конФІнований в Бібрці,
1 досі живе без середників до життя.
Бережницька Теодора, тимч. учителька в Острові, на своє пришення о привернення її до служби о-тримала відмовну відповідь.
Бокс Франц Карло в Жирави, 26. V. 1919 р. арештований і вараз випущений на волю; 27. V. арештований внову і вивезений на Замарстинів. 9. VI. перевезений на Личаків, 17. VI. внову до полев. суду;
4. VIII. знову до полевої жандармерії, аж 5. VIII. відставлено його скованого до Бережан, де пересидів у тюрмі до 25. VIII. — аж поки слідство не виказало його невинности. Не оглядаючися на се, ще в маю
1920 р. ждав прихильного вирішення своєї службової справи Р. Ш. К. надармо.
Басса Іван (18. л. служби) в Вільхівця, арештований невинно 8. VII. 1919 р. і відставлений до суду на Замарстинові, а відтак до тюрми Бриґідки, ЗО. X. перевезений до табору в Пикуличах, де перебув до 10. січня 1920 р. Вернувши домів, найшов декрет звільнення з посади з д. Бібрка. 15. VIII. 1919 р. ч. 460.