Ці питання політичної географії є спірними; в Європі є території, які одночасно постраждали і від радянської, і від німецькі влади, й де було дуже багато жертв обох режимів. Безперечно, існують різні думки стосовно того, що в певних регіонах від центральної Польщі до західної частині Росії, де німці вбивали євреїв, були також території, де німецькі та радянські політики масового винищували місцеве населення; це відбувалось якщо не одночасно, то близько в часі. Штучний голод в Україні був у тій же зоні, що й Голокост. Радянських військовополонених морили голодом у зоні Голокосту. Більшість радянських і німецьких зачисток польської еліти проходило в зоні Голокосту. Більшість німецьких репресій відбулося в межах зони Голокосту. Непропорційно велика кількість зачисток сталінського Великого терору сталася в зоні Голокосту.
Я використовую термін «лінія Молотова-Рібентропа» для позначення важливої прикордонної смуги з півночі на південь через Криваві землі. Ця лінія (яка відображається на деяких картах) є німецько-радянським кордоном, погодженим у вересні 1939 року після спільного вторгнення в Польщу. Це було суттєво для польських громадян, оскільки йшлося про поділ території німецької і радянської окупації. Ця лінія набула іншого сенсу після того, як німці зрадили своїх союзників і напали на Радянський Союз у 1941 році. На заході німці тримали євреїв у гетто, на сході — почали масові їх розстріли. Голокост почався на схід від лінії Молотова-Рібентропа з розстрілів, а потім змістився на захід від неї, де більшість жертв були отруєні газом.
В історичній літературі про Голокост люди, що постраждали на схід від лінії Молотова-Рібентропа, часто йменуються «радянськими євреями», а на захід — «польськими євреями». Це неточне визначення: більше людей, убитих на схід від лінії Молотова-Рібентропа, у 1939 році, коли почалася війна, мали польське, а не радянське громадянство. Називаючи цих людей «радянськими євреями», неодмінно треба брати до уваги війну, в якій радянське вторгнення і окупація західних сусідів марґіналізується або не враховуються вповні. Якби ці люди були «радянськими євреями», то їхньою батьківщиною, мабуть, був би Радянський Союз, відтак війна мала би почалися з вторгнення Німеччини в Радянський Союз. Насправді ж війна почалася з німецько-радянського пакту, який знищив Польщу й увів цих євреїв до розширеного Радянського Союзу. Використання терміну «лінія Молотова-Рібентропа» може здатися незручним, — однак воно дозволяє нам бачити особливу зону Європи, де народи під час Другої світової війни постраждали фактично тричі: спершу від радянської, тоді від німецької, а відтак знову від радянської окупації.
На стіні в’язниці гестапо у Варшаві польський в’язень писав: «Легко говорити про Польщу. Важко працювати для неї. Ще важче — померти. Але найважче — страждати…» За небагатьма винятками, ця студія більше про смерть, ніж про страждання. Її темою є політики, які вбивали, і люди, які були їхніми жертвами. Де масові вбивства, масові смерті є бажаною метою політики. Для когось це самоціль чи засіб, а для когось — це кінець. 14 мільйонів — це далеко не повне число всіх смертей, які німецька та радянська влади принесли в цей регіон. Це оцінка числа загиблих унаслідок політики масового вбивства.