Тепер чимало уярмлених Ґлентоном сонорців працювали цілими бригадами над укріпленням пагорба. Ще в таборі утримували десяток чи більше індіанських і мексиканських дівчат, деякі з яких були ще майже дітьми. Ґлентон з певним інтересом наглядав за зведенням стін довкола пагорба, але в усьому іншому дав своїм людям свободу, дозволивши із неймовірним розмахом заробляти на переправі. Здавалося, він не надто зважав на багатство, яке накопичувалося, та щодня у своїй кімнаті відмикав латунний замок на великій дерев’яно-шкіряній скрині, підіймав віко та висипав усередину цілі мішки цінностей: у скрині вже назбиралися тисячі доларів золотими і срібними монетами, а також ювелірні вироби, годинники, зброя, самородки в шкіряних бганках, срібні злитки, ножі, столове срібло, тарілки, зуби тощо.
Другого квітня Девід Браун, Довгань Вебстер і Тоудвайн вирушили до міста Сан-Дієґо на старому мексиканському узбережжі, щоб поповнити запаси. Вони вирушили на заході сонця з караваном в’ючних тварин, виїхали з-за дерев, озираючись на річку, а потім манівцями повели коней униз дюнами у прохолодні сині сутінки.
За п’ять днів вони без жодних пригод перетнули пустелю, піднялися на прибережний кряж, провели мулів через засніжений прохід, спустилися західним схилом й увійшли в місто під дрібною мжичкою. Від води їхні шкури обважніли, а тварини були заляпані якимсь мулом, вимитим з них і їхніх пожитків. На брудній вулиці їх проминув загін американської кавалерії, і вони почули, як десь далеко, здригаючись, гуркотить море, вдаряючись об сірий кам’яний берег.
Із луки сідла Браун зняв морал[230] з рослинного волокна, наповнений монетами, і вони втрьох спішилися, увійшли до бакалії-віскарні і, не представляючись, висипали вміст на шинквас.
Там були дублони, викарбувані в Іспанії та Гвадалахарі, напівдублони, золоті долари і крихітні золоті напівдолари, французькі десятифранкові монети, золоті «орли» та «напіворли», «круглі» долари з діркою в центрі та долари, які карбували в Північній Кароліні та Джорджії, чисті двадцять два карати кожен. Бакалійник зважив їх стосиками на звичайних вагах, відсортувавши за штемпелем карбування, потім відкоркував сулії і розлив напій у маленькі цинові чашки із вибитою позначкою джил[231]. Вони випили, поставили чашки, і він посунув пляшку до них по грубо випиляних дошках шинкваса.
Раніше вони склали список потрібного провіанту і, домовившись про ціну на борошно, каву та інші продукти, вийшли на вулицю, кожен з пляшкою в руках. Вони пішли спочатку по дощатій кладці, а потім по багнюці, повз ряди кострубатих халуп, повз невелику площу, за якою, як було видно, котить хвилі низьке море, повз маленький табір наметів і вулицю, де приземкуваті хатини зі шкур, абсолютно чорні і сяйливі від дощу, скидалися на дивні плоскодонки, що вишикувались уздовж краю заростів морського вівса над пляжем.
Саме в одній із таких хатин Браун і прокинувся наступного ранку. Він погано пам’ятав попередню ніч, і, крім нього, всередині нікого більше не було. Решта спільних грошей була в сумці на шиї. Він прочинив обтягнуті шкірою двері та вийшов у темряву і туман. Вони не розсідлали й навіть не нагодували своїх коней, тому він повернувся до бакалії, де ті досі були прив’язані, сів на доріжку і дивився, як з пагорбів за містом спускається світанок.
Опівдні він із червоними очима і смердючий стояв біля дверей алькальда, вимагаючи звільнення своїх супутників. Алькальд утік через задні двері, але незабаром прибув американський капрал із двома солдатами, які прогнали Брауна. За годину Браун уже був у кузні. Сторожко стояв у дверях і вдивлявся вглиб неосвітленого приміщення, доки не зміг розгледіти контури речей усередині.
Коваль працював за верстатом, Браун увійшов і поставив перед ним полірований футляр з червоного дерева з прикріпленою до кришки латунною іменною табличкою. Він відклацнув застібки, відкинув кришку й вийняв із заглиблення два стволи та ложе рушниці. Причепив стволи до патентованого казенника, поставив рушницю на верстат і вставив на місце штифт, щоб зафіксувати цівку. Звів курки великими пальцями і спустив їх. Зброю зробили в Англії, і вона мала «дамаські» стволи[232], замки з гравіюванням і ложе з вузлуватого червоного дерева. Браун звів голову. Коваль дивився на нього.
231
Джил — англійська міра об’єму рідин і сипких матеріалів, чверть пінти, що в Англії дорівнювало п’ятьом унціям (0,142 л), а в Америці — чотирьом (0,118 л).