Недоумок підвівся, підніс руки до обличчя, дико залементував і знову сів.
Думаєш, я вбив Брауна і Тоудвайна? Вони живі так само, як ти і я. Вони живі, на них впливають наслідки їхнього вибору. Ти розумієш? Запитай священника. Священник знає. Священник не бреше.
Суддя підняв парасолю і поправив свої обладунки. Можливо, вигукнув він, можливо, тобі наснилося це місце. Ти снив, що тут помреш. Він спустився з ескеру й ще раз пройшов через те гробовище, ведений дурнем у нашийнику, далі вони вдвох замерехтіли у хвилях гарячого повітря, а потім зовсім зникли.
Вони б загинули, якби індіанці їх не знайшли. Першу половину ночі вони трималися Сіріуса, який був ліворуч на південно-західному горизонті, де Кит перепливав убрід порожнечу, а Оріон з Бетельгейзе оберталися над головою, спали мандрівники, згорнувшись і тремтячи в рівнинній темряві, а коли прокинулися, виявили, що небеса повністю змінилися, а зірки, на які вони орієнтувалися, зникли, начебто їхній сон тривав кілька пір року. На каштановому світанку вони побачили напівголих дикунів, що рядком присіли на узвишші на півночі. Вони встали й пішли, і їхні довгі вузькі тіні із вдаваною потайністю почергово підіймали тонкі шарнірні ноги. На світанні гори на заході поступово ніби змазувалися. Аборигени рухалися вздовж піщаного кряжу. Невдовзі колишній священник сів, хлопець став над ним з револьвером, а дикуни, зійшовши з дюн, як намальовані духи, наближалися до них рівниною, то кидаючись уперед, то спиняючись.
Це були дієгенйо, озброєні короткими луками. Вони підійшли до мандрівників, стали навколішки й напоїли їх водою з гарбузової фляги. Вони і раніше бачили схожих подорожніх, і навіть таких, що страждали ще більше. Умови їхнього існування на цій землі були нестерпно складні, тож вони знали, що тільки якесь жорстоке переслідування може довести людину до такого становища, щодня вони спостерігали, коли ж ця істота вилупиться у своєму жахливому кублі в домі сонця і посуне до краю східного світу, хай то будуть війська, чума, мор чи щось геть невимовне — її вони чекали з дивною незворушністю.
Вони привели втікачів до свого табору в Сан-Феліпе, скупчення простацьких очеретяних хатин, у яких мешкали бруднющі жебрущі створіння, здебільшого одягнені лише в бавовняні сорочки золотошукачів, які тут проходили, і нічого більше. Вони принесли малюку й священнику рагу з ящірок і «кишенькових» мишей у глиняних мисках і щось на кшталт пінолі із висушених і подрібнених коників, а потім присіли навколо них і побожно спостерігали, як ті двоє їдять.
Один потягнувся і торкнувся рукоятки револьвера на поясі хлопця й одразу відсмикнув руку. Pistola[252], сказав він.
Малюк і далі їв.
Дикуни закивали.
Quiero mirar su pistola[253], сказав чоловік.
Малюк не відповів. Коли той знову потягнувся до револьвера, малюк перехопив його руку і відсунув. Коли малюк відпустив руку, чоловік знову спробував торкнутися зброї, і малюк ще раз його відштовхнув.
Чоловік посміхнувся. Він простягнув руку втретє. Хлопець поставив миску собі між ніг, витягнув револьвер, звів курок і приставив дуло до чола чоловіка.
Вони сиділи непорушно. Інші просто дивилися. Незабаром малюк прибрав револьвер від його чола, опустив курок, заткнув зброю за пояс, узяв миску й продовжив їсти. Чоловік показав на револьвер і звернувся до своїх друзів, які кивнули, а тоді знову сіли, як раніше.
Qué pasó con ustedes[254].
Малюк темними порожніми очима поглянув над мискою на чоловіка.
Індіанець подивився на колишнього священника.
Qué pasó con ustedes.
Тобін у чорній краватці, вкритій кіркою крові, повернувся всім тілом і подивився на того, хто говорив. Потім глянув на малюка. Той їв руками, а тепер облизав пальці й витер їх об брудну штанину.
Las Yumas[255], сказав він.
Індіанці почали голосно втягувати повітря і клацати язиками.
Son muy malos[256], сказав промовець.
Claro[257].
No tiene compañeros?[258]
Малюк і колишній священник перезирнулися.
Sí, відповів малюк. Muchos. Він махнув рукою на схід. Llegaran. Muchos compañeros[259].
Індіанці сприйняли цю звістку беземоційно. Жінка принесла ще пінолі, але вони занадто довго не їли, щоб мати апетит, тому відмахнулися від неї.
Удень скупалися в струмку і заснули на землі. Прокинувшись, побачили, що за ними спостерігає групка голих дітей і кілька собак. Проходячи крізь табір, угледіли індіанців, які сиділи на виступі скелі й невтомно дивилися на землю на сході, чекаючи на те, що може звідти прийти. Про суддю з ними ніхто не говорив, а вони і не питали. Діти та собаки йшли за ними аж за межі табору, а далі вони рушили стежкою, що вела до невисоких пагорбів на заході, куди вже сідало сонце.
259
Так, відповів малюк. Багато. Він махнув рукою на схід. Вони скоро тут будуть. Багато товаришів (ісп.).