Не знаю.
Поїхали зі мною, я тебе познайомлю з капітаном.
Хлопець висмикував травинки. Знову позирнув на коня. Гаразд, погодився він. Думаю, гірше не буде.
Вони поїхали через містечко — рекрутер на своєму чудовому коні у білих панчохах, а малюк позаду на мулі, наче полонений. Вони їхали вузькими провулочками, де мліли від спеки плетені мазанки. Дахи поросли травою і колючою опунцією, по них тинялися кози, а над усім цим нужденним валькованим царством ледве чутно лунали поховальні дзвіночки. Вони завернули на Торгову вулицю, проїхали Головною площею крізь скупчення фургонів і перетнули ще одну площу, де хлопчаки з маленьких візків продавали виноград та інжир. Повз них проскочило кілька кощавих собак. Вони перетнули Військову площу, проїхали повз ту вуличку, де вони з мулом влаштували водопій попередньої ночі, і там біля колодязя зібралися купки жінок і дівчат, стояли обплетені лозою глиняні глечики різноманітних форм. Вони проминули будиночок, звідки долинало жіноче завивання, а біля дверей терпляче і нерухомо, попри спеку і ґедзів, чекали коні, запряжені у маленькі дроги.
Капітан квартирувався в заїзді на площі з деревами і маленькою зеленою альтанкою з лавками. За залізною брамою перед фасадом заїзду відкривався прохід, де у кінці був дворик. Побілені стіни прикрашені маленькими різноколірними кахлями. У цього рядового були шкіряні чоботи з тисненням, їхні високі підбори вправно цокотіли по кахлях і сходах, що вели з дворика до горішніх кімнат. Пишну зелень дворика щойно полили, і земля парувала. Рядовий пройшов довгим балконом до дверей і різко постукав. Голос запросив їх увійти.
Він сидів за плетеним столиком і писав листи, капітан. Вони чекали, стоячи, і рядовий тримав свій чорний капелюх у руках. Капітан і далі писав, навіть не поглянувши на них. Малюк чув, як надворі жінка говорить іспанською. Окрім цього, було чути лише те, як скрипить капітанове перо.
Поставивши крапку, капітан відклав перо і поглянув на них. Він подивився спочатку на рядового, потім на малюка, а тоді схилив голову і перечитав щойно написане. Задоволено кивнувши, притрусив лист піском з оніксової коробочки і згорнув його. Діставши з коробки на столі сірник, він запалив його, підніс до воскової палички і тримав, доки на папері розпливлася медальйоном червона пляма. Загасив сірник, подув на папір і поставив печатку своєю каблучкою. Потім устромив листа між двох книжок на столі, відкинувся у кріслі і знову поглянув на малюка. Поважно кивнув. Сідайте, запросив він.
Вони примостилися на якійсь лаві з темного дерева. У рядового капітана на ремені висів великий револьвер, і, сідаючи, він провернув ремінь так, що пістолет опинився поміж ніг. Прикрив його капелюхом і відкинувся на спинку. Малюк сидів рівно, поклавши одну ногу у порепаних чоботях на другу.
Капітан відсунув стілець, підвівся, обійшов стіл і став перед ним. Цілу хвилину так простоявши, він усівся на стіл, розгойдуючи ногами. В його волоссі й обвислих вусах уже пробивалася сивина, але він не був старий. Отже, ти той самий, сказав він.
Який «той самий»? запитав малюк.
Який «той самий», сер? виправив його підлеглий.
Скільки тобі років, синку?
Дев’ятнадцять.
Капітан кивнув. Він пильно оглянув малюка з голови до ніг. Що з тобою трапилося?
Що?
Кажи «сер», сказав рекрутер.
Сер?
Я кажу, що з тобою трапилося.
Малюк подивився на сусіда. Обдивився себе і знову глянув на капітана. Напали грабіжники, сказав він. Грабіжники, повторив капітан.
Забрали всі мої речі. Забрали годинник, усе.
У тебе є рушниця?
Ні, вже нема.
Де саме тебе пограбували?
Не знаю. Його ніяк не назвеш. Просто якась пустиня.
Звідки ти їхав?
Я їхав з Нака…, Нака…
Накоґдочеса?
Саме так.
Саме так, сер.
Саме так, сер.
Скільки їх було?
Малюк витріщився на нього.
Грабіжників. Скільки було грабіжників.
Сім чи вісім, здається. Мене влупили по голові якоюсь дошкою.
Капітан скосив на нього око. То були мексиканці?
Не всі. Мексиканці і чорнопикі. З ними один чи два білих. Вони накрали багато худоби. Єдине, що в мене лишилося, це старий ніж. Він був у мене в халяві.
Капітан кивнув. Він затиснув долоні колінами. Що думаєш про договір[21]?
Малюк подивився на чоловіка поруч на лаві. Той сидів із заплющеними очима. Він опустив погляд на великі пальці. Я про це нічого не знаю, зізнався він.
21
Договір Гвадалупе-Ідальґо — мирна угода між Мексикою та США, укладена 2 лютого 1848 року, яка поклала кінець Американо-мексиканській війні (1846–1848).