Карта Ґлентона — Колісниця, і, що показово, він помирає біля порома, зробленого з двох фургонів. Коли чорний Джексон витягає багатозначну карту Дурень, суддя пояснює її так: «У твоїй долі криється доля всіх нас». Справді, саме чорний Джексон перший гине на переправі. Наприклад, на карті з колоди Райдера-Вейта[301] зображено людину, дуже подібну на Джексона перед смертю: фігура у вільному вбранні на краю прірви. Втім, на карті Таро зображено пса, а Маккарті згадує у тому епізоді кота.
Суддя і без карт може бачити прийдешнє всіх своїх тимчасових побратимів. Ці його передбачення зазвичай малопомітні, але літературознавець Рік Воллак вказує на декілька з них. Так, Голден каже чорношкірому Джексону: «Не морщ на мене своє смоляне чоло [sable brow]» — так натякаючи на відмітку Каїна над бровою. І згодом один Джексон убиває іншого. Пізніше Голден повідомляє Девіду Брауну, що може виписати йому «страхування життя від усіх нещасть, крім зашморгу». І, як знаємо, Брауна врешті-решт повісили.
Мова і повторювані образи «Кривавого меридіана» доволі езотеричні, що спокушає дослідників висувати безліч гіпотез. Кормак Маккарті балансує на межі між натуралістичним і метафізичним поясненнями того, що відбувається, постійно підкидаючи читачеві загадкові пасажі та змальовуючи різноманітні містичні сцени, як-от огдоаду[302] в XV розділі. І все це відбувається у патріархальному світі, де сила і жорстокість[303] є головними чеснотами, а перебільшена виразність персонажів, неспівмірна з відведеними їм ролями, підкреслює їхню штучність, ніби події відбуваються на сцені в декораціях Дикого Заходу, а герої носять маски, під якими ховаються давні сутності, архаїчні боги, що навіки сплелися, наче отруйні змії, в танці життя і смерті.
Вільям Шекспір колись сказав: «Так, світ — театр, де всі чоловіки й жінки — актори»[304]. У XX столітті Кормак Маккарті уточнив: увесь світ — війна, а люди в ній — танцюристи. Відомо, що прикінцевим номером театральної програми в «Глобусі» була джига, фінальний веселий виступ з танцями і співами, що завершував і трагедії, і комедії. Тож «Кривавий меридіан» цілком вкладається в цю шекспірівську традицію, адже в ньому все вивершується радісним danse macabre.
В 1992 році в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю Маккарті філософствував так: «Немає життя без кровопролиття. Я думаю, що уявлення про те, що вид можна якось покращити, що всі можуть жити в гармонії, є справді небезпечною ідеєю. Вражені цим уявленням першими відмовляться від своєї душі та свободи. Бажання, щоб усе було саме так, поневолить вас і перетворить життя на пустку»[305].
Інформація видавця
Кормак Маккарті
КРИВАВИЙ МЕРИДІАН,
або
Вечірня заграва на заході
Переклад з англійської: Максим Нестелєєв
Редагування: Богдана Романцова
Коректура: Юлія Колеснікова
Дизайн та верстка: Ігор Дунець
ТОВ «Темпора»
01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 32, оф. 4
Свідоцтво про внесення до державного реєстру:
ДК № 2406 від 13.01.2006
Тел./факс: (044) 234-46-40
Підписано до друку 21.07.2023
Папір офсетний. Формат 84x108/32
Гарнітура Noto Serif, Times.
Ум. друк. арк. 27,51. Зам 23-092.
Надруковано ТОВ «Друкарня „Бізнесполіграф“» 02094,
м. Київ, вул. Віскозна, 8
Свідоцтво про внесення до державного реєстру:
ДК № 2715 від 07.12.2006
301
Роберт Коттедж доводить, що персонажі роману з великою імовірністю використовують саме цю колоду, і саме на її образність покликається Кормак Маккарті. Однак цей набір Таро надрукували тільки 1909 року, тож у світі «Кривавого меридіана» її не могли знати. Kottage R. Mysteries of the Meridian Revealed: McCarthy’s Anachronistic Tarot // The Cormac McCarthy Journal, Vol. 15, № 1 (2017).
302
Артур Едвард Вейт в «Ілюстрованому ключі до Таро» зазначав, що «християнський гностицизм говорить про відродження в Христі як перехід до огдоади», пов’язаної із вісімкою як знаком життя.
303
Знаково, що, докладно описуючи всі можливі варіанти жорстокої поведінки, Маккарті уникає подробиць загибелі малюка-чоловіка. Можливо, щоб зробити цю сцену ще жахливішою, а може, щоб вивести її за дужки побутового ґвалту, утвердивши її символічно нереалістичний статус.