Выбрать главу

Мула.

Зрозуміло.

У мене є стара кульбака на мулі, але від неї мало що зосталось. Від мула теж небагато зосталось. Він сказав, що мені дадуть коня і рушницю.

Сержант Траммель сказав?

Ніякого сідла я йому не обіцяв, відгукнувся сержант.

Дістанемо тобі сідло.

Я лише казав, що ми справимо якусь одежину, капітане.

Саме так. Хоч ми і нерегулярна армія, але не збираємося мати вигляд якоїсь солдатні, еге ж?

Саме так, сер.

І коней об’їжджених нема, сказав сержант.

Нічого, об’їздимо.

Того хлопця, що так добре їх об’їздив, уже нема.

Знаю. Знайдіть когось іншого.

Так, сер. Можливо, він сам вміє об’їжджати коней. Ти колись об’їздив коней?

Ні, сер.

Не зви мене «сером».

Так, сер.

Сержанте, сказав капітан, підводячись з-за столу.

Так, сер.

Запишіть цього хлопця.

* * *

Табір розкинувся на околицях містечка вище по річці. Перелатаний намет з брезенту від старого фургона, кілька вікіапів[27], а за ними загорода у формі вісімки з чагарнику, всередині якої на сонці стояло декілька похмурих жеребчиків.

Капрале, гукнув сержант.

Його нема.

Він зліз з коня і попрямував до намету, а потім відкинув брезент. Малюк залишився верхи на мулі. Під деревом у тіні лежали троє чоловіків і пильно за ним стежили. Привіт, сказав один.

Привіт.

Новачок?

Мабуть.

Капітан казав, коли ми вже покинемо цю смердючу діру?

Нічого такого не казав.

З намету повернувся сержант. Де він?

Поїхав до містечка.

Поїхав до містечка? перепитав сержант. Іди сюди.

Один з чоловіків підвівся й неквапно підійшов до намету, тримаючи руки за спиною.

Цьому хлопцю потрібен одяг, сказав сержант.

Чоловік кивнув.

Капітан дав йому сорочку і грошей, щоб він полагодив чоботи. Треба знайти, на чому він їздитиме, і ще нам потрібне сідло.

Сідло.

Можна продати мула, на якесь має вистачити.

Чоловік оглянув мула, повернувся до сержанта і примружився. Тоді нахилився і сплюнув. За цього мула не дадуть більш як десять доларів.

Що дадуть, те дадуть.

Ще одну теличку зарізали.

Я не хочу про це чути.

Ніц не можу з ними вдіяти.

Я не доповідатиму про це капітану. Він так водитиме очима, що вони повідкручуються і випадуть.

Чоловік знову сплюнув. Хай там як, але це Божа правда.

Займися цим хлопцем. Мені треба повертатися.

Гаразд.

Ніхто не захворів?

Ні.

Ну і слава Богу.

Він заліз у сідло і легенько торкнувся коня віжками. Озирнувся і похитав головою.

Увечері малюк з двома іншими новобранцями вирушив до містечка. Помитий і поголений, у синіх вельветових штанах і бавовняній сорочці, подарованій капітаном, він виглядав зовсім іншою людиною, лише чоботи вибивалися. Його товариші їхали верхи на строкатих кониках, які ще сорок днів тому були в дикому табуні на рівнині, а тепер повсякчас сахалися, чвалали та клацали зубами, як черепахи щелепами.

Зачекай, і тобі дістанеться такий, сказав другий капрал. Ти ще так ніколи не розважався.

Коні як коні, сказав інший.

Є ще один-два, із яких, може, буде і тобі кінь.

Малюк дивився на них згори вниз зі свого мула. Вони їхали обабіч, як ескорт, мул же йшов дрібною риссю, задерши голову і знервовано зиркаючи. Вони тебе встромлять головою в землю, сказав другий капрал.

Вони проїхали через площу, забиту фургонами і худобою. А ще іммігрантами, техасцями, мексиканцями, рабами, індіанцями липанами і представниками племені каранкава, високими і суворими, з розфарбованими синім обличчями, із затиснутими в кулаці, як у лещатах, майже двометровими ратищами, сливе повністю голими дикунами, чия присутність навіть у цій колоритній компанії видавалася чимось зухвалим і обурливим, насамперед через їхні розмальовані тіла та нібито смак до людського м’яса. Тримаючи віжки натягнутими, новобранці проїхали крізь тисняву, завернули за будівлею суду і попрямували далі вздовж високих стін буцегарні, утиканих зверху битим склом. На Головній площі зібрався оркестр, і музики саме налаштовували інструменти. Вершники завернули на вулицю Салінас, проминули невеликі картярні й ятки з кавою, і попрямували туди, де на вулиці було чимало наметиків і валькованих майстерень мексиканців — лимарів, торговців, шевців, чоботарів і власників бійцівських півнів. Другий капрал був з Техасу і трохи говорив іспанською, тож він мав продати мула. Інший хлопець був родом з Міссурі. Вони перебували в гарному гуморі: поголені, причесані, чисті сорочки і все таке. Кожен наперед смакував ніч пиятики, а можливо, і кохання. Скільки ж юнаків повернулися додому задубілими трупами після такої ночі і таких планів.

вернуться

27

Традиційні хатини індіанців на південному заході Америки, круглі чи овальні з каркасом із гілок, вкриті травою чи циновками.