Хтось є поблизу. Вуглі ще гарячі.
Капітан пильно оглянув місцевість. Він неквапливо спішився, як людина, що звикла мати справу з некомпетентністю підлеглих, й увійшов до хакалі. Вийшовши, ще раз оглянув усе навкруги. Коні переступали з ноги на ногу, дзвеніли упряжжю, били копитами, а вершники натягували вудила і кляли їх, на чому світ стоїть.
Сержанте.
Так, сер.
Ці люди не могли далеко піти. Спробуйте їх знайти. І пошукайте, чи нема тут фуражу для тварин.
Фуражу?
Фуражу.
Сержант поклав руку на задню луку, роззирнувся, похитав головою і зліз з коня.
Пройшовши крізь хакаль, вони опинилися на задньому дворі і рушили до стайні. Ні коней, ні худоби, а з кормів лише сотол[38], що заповнював половину ясел. За халупою вони знайшли заглибину з водою серед каміння, звідки у пісок витікав потічок. Навколо водойми було чимало відбитків підков і засохлого гною, а зграйка пташок безтурботно стрибала краєм струмочка.
Сержант посидів навпочіпки, потім підвівся і сплюнув. Добре, сказав він. Здається, місцевість у будь-якому напрямку проглядається на тридцять кілометрів, так?
Рекрути уважно оглянули довколишню порожнечу.
Не думаю, що ці люди так уже й далеко зайшли.
Вони напилися і пішли назад до хакалі, ведучи коней вузькою стежкою.
Капітан чекав на них, устромивши великі пальці за ремінь.
Не можу зрозуміти, куди вони зникли, сказав сержант.
А що під накриттям?
Якийсь старий засохлий корм.
Капітан насупився. У них має бути коза або кабан. Що-небудь. Кури.
За кілька хвилин двоє рекрутів витягли зі стайні старигана. Він був увесь у пилу та сухій полові й однією рукою прикривав очі. Старигана, що стогнав, підтягли до капітана, він упав долілиць біля капітанових ніг, наче тюк білої бавовни. Затулив долонями вуха, а ліктями очі, наче боявся побачити щось надзвичайно жахливе. Капітан презирливо відвернувся. Сержант копнув старигана чоботом. Що з ним? запитав він.
Він обісцявся, сержанте. Він обісцявся. Капітан махнув рукавичкою у бік старигана.
Так, сер.
Гаразд, заберіть його геть до бісової матері.
Не хочете, щоб Канделаріо з ним побалакав?
Він недоумок. Заберіть його геть.
Рекрути відтягли старигана. Він почав щось белькотіти, але його ніхто не слухав, а вранці він зник.
Вони стали бівуаком біля водойми, і коновал попіклувався про мулів і мустангів, що загубили підкови, а інші до пізньої ночі у світлі багаття ладнали фургони. Вони рушили в кармазинове світання, де земля змикалася з небом на тонкому лезі рівнини. Попереду були невеличкі темні архіпелаги хмар, і величезний світ пісків із чагарником здіймався в безбережну пустку, де тремтіли ці сині острівці, а земля ставала нестійкою, небезпечно нахилялась і крізь відтінки рожевого і темряви вихилялася за межами світанку аж до крайніх рівчаків космосу.
На шляху їм траплялися ділянки, де різнобарвні скелі здіймалися нерівними врубами, виступи базальту проступали в розломах, антикліналі вигиналися, вцілілі рештки брил скидалися на пні велетенських стовбурів, блискавка лишила в камінні ущелину, де колись давно під час грози, вибухнувши парою, утворилися струмки. Вони проминули буру гряду базальтових дайок, що збігала на рівнину вузькими гребенями кряжів, схожа на руїни давніх стін, передвістя людських діянь, та ця гряда виникла за часів, коли не існувало ані людини, ані чогось живого.
Вони проїздили почасти зруйноване поселення й отаборилися у стінах високої валькованої церкви, розклали багаття з брусів, які впали із даху, а з-під склепіння в темряві почулися крики сов.
Наступного дня весь обрій на півдні заслало хмарами куряви, які тяглися на багато кілометрів. Вони їхали далі, спостерігаючи, як переміщується курява, доки вона не почала наближатися, капітан підняв руку, наказуючи зупинитися, дістав із в’ючного кошика стару мідну кавалерійську оптичну трубу, розсунув її і, не кваплячись, обстежив місцевість. Сержант зупинив свого коня поруч, і невдовзі капітан передав трубу йому.
Чортзна-який табун.
Мабуть, коні.
Як думаєш, скільки до них?
Важко сказати.
Поклич Канделаріо.
Сержант обернувся і жестом покликав мексиканця. Коли той під’їхав, йому передали трубу, мексиканець підніс її до ока і примружився. Потім опустив, подивився без неї і знову підняв трубу. Тоді завмер у сідлі, притуливши трубу до грудей, як розп’яття.
Ну? запитав капітан.