V
Через пустелю Больсон-де-Мапімі — Спроул — Дерево мертвих немовлят — Сцени різанини — Sopilotes[39] — Убиті в церкві — Ніч серед мертвих — Вовки — Пралі на переправі — Пішки на захід — Міраж — Зустріч з бандитами — Напад вампіра — Риття колодязя — Перехрестя в пустелі — Бідка — Смерть Спроула — Під арештом — Голова капітана — Уцілілі — На шляху до Чіуауа — Місто — В’язниця — Тоудвайн.
Дивно, але з настанням темряви серед нещодавно вбитих підвелася одна душа і непомітно зникла в місячному сяйві. Земля, де він лежав, просякла кров’ю і сечею зі спорожнених міхурів тварин, і він ішов брудний і засмерділий, як бридке виділення втіленої матки самої війни. Дикуни облаштувалися на пагорбі, і він бачив відблиски їхніх багать, на яких ті смажили мулів, чув їхні пісні, дивний і жалібний наспів. Обходячи бліді розрубані тіла і коней, що незграбно лежали, розкинувши ноги, він пішов на південь, орієнтуючись за зірками. У чагарнику ніч набувала тисячі форм, тож він уважно дивився перед собою. На темному тлі пустелі постать подорожнього залишала по собі слабку тінь у сяйві зірок і щербатого місяця, а вздовж хребтів завивали вовки, що прямували на північ до місця різанини. Він ішов усю ніч і однаково бачив позаду вогні.
Коли розвиднілося, він уже пробирався дном долини до пластів гірських порід, що здіймалися за півтора кілометра. Він підіймався поміж розкиданих валунів і раптом почув голос, що обізвався серед цієї широчіні. Озирнувся на рівнину, але нікого не побачив. Коли голос обізвався знову, малюк обернувся, присів відпочити і невдовзі побачив якийсь рух на схилі: осипищем до нього видирався чоловік у лахмітті. Обережно, крок за кроком, озираючись. Малюк бачив, що нікого позаду немає.