Того ранку загін зібрався на задньому подвір’ї будинку, що стояв на околицях міста. Двоє чоловіків винесли з фургона ящик зі зброєю з трафаретним написом «Арсенал Батон-Руж», прусський єврей Шпеєр відкрив його за допомогою копитних щипців і молотка і витягнув звідти плаский згорток у брунатному товстому пергаменті, що просвічувався від мастила, як вощаний папір з-під випічки. Ґлентон розгорнув пакунок, і папір упав на землю. У руці він тримав довгоствольний шестизарядний револьвер за патентом Кольта. Цей величезний пістолет призначався драгунам, його довгі барабани містили заряд для гвинтівки, і зарядженим він важив понад два кілограми. Випущена з нього конічна куля вагою пів унції пробивала брус з твердих порід дерева завтовшки 15 сантиметрів, а в ящику було з чотири десятки цих кольтів. Шпеєр розпечатував кулелійки, порохівниці та запчастини, а суддя Голден розгортав наступний пістолет. Інші оточили їх щільним колом. Ґлентон витер дуло та камори і взяв з рук Шпеєра порохівницю.
Виглядає потужно, сказав хтось.
Він засúпав порох, вставив кулю й увігнав її шомполом, що кріпився на шарнірі під дулом. Зарядивши камори, він вставив капсулі й роззирнувся. На подвір’ї, окрім торговців і покупців, було ще кілька живих істот. Першим, хто впав в око Ґлентону, був кіт, що тієї миті застрибнув на високу стіну з іншого боку, тихо, наче птах. Він обережно ступав, оминаючи гостряки битого скла, що стирчали з глиняної кладки. Ґлентон однією рукою навів довжелезний пістолет на ціль і великим пальцем звів курок. Жахливий постріл розірвав мертву тишу. Кіт просто зник. Не було ані крові, ані зойку, він просто зник. Шпеєр ніяково позирнув на мексиканців. Ті дивилися на Ґлентона. Ґлентон знову звів курок і змахнув пістолетом. Кури, що рилися у сухій пилюці у кутку подвір’я, завмерли, тривожно нахиливши голови під різними кутами. Пістолет гримнув, і одна з курок вибухнула, перетворившись на хмаринку з пір’я. Інші беззвучно забігали, витягнувши довгі шиї. Він знову вистрілив. Друга курка підскочила і впала на спину, дриґаючи ніжками. Ті, що залишилися, махали крилами і пронизливо кричали, а Ґлентон перевів пістолет і вистрілив у козеня, що від жаху притулилося шиєю до стіни, і воно впало без духу у пилюку, а Ґлентон пальнув у глиняну карафу[67], що розлетілася дощем з черепків і води, а потім підняв пістолет, хвацько обернувся до хати, і у валькованій башточці залунав дзвін, його урочисте гудіння висіло у повітрі ще довго по тому, як ущухла луна від пострілів.
Подвір’я облягла сіра імла порохового диму. Ґлентон перевів курок у напівзведений стан, крутнув барабан і знову опустив курок. У дверній проймі з’явилася жінка, один з мексиканців щось їй сказав, і вона знову зникла в хаті.
Ґлентон поглянув на Голдена, а потім на Шпеєра. Єврей нервово всміхався.
Їм ціна не п’ятдесят доларів.
Шпеєр спохмурнів. А яка ціна твого життя? запитав він.
У Техасі п’ятсот, але тобі доведеться дисконтувати цей вексель своєю дупою.
Містер Ріддл вважає ціну справедливою.
Містер Ріддл не платить.
Він дає гроші.
Ґлентон покрутив пістолет у руці, уважно роздивляючись.
Я думав, що все погоджено, сказав Шпеєр.
Нічого не погоджено.
Це військове замовлення. Вам ніде такого не знайти.
Доки гроші не перейдуть в інші руки, нічого не погоджено.
Загін вояків, з десяток чи трохи більше, зайшов з вулиці, тримаючи зброю напоготові.
Qué pasa aquí?[68]
Ґлентон байдуже оглянув вояків.
Nada, сказав Шпеєр. Todo va bien[69].
Bien?[70] сержант роздивлявся вбитих птахів і козеня.
У дверях знову з’явилася жінка.
Está bien, сказав Голден. Negocios del Gobernador[71].
Сержант подивився на них, а потім на жінку у дверях.
Somos amigos del Señor Riddle[72], сказав Шпеєр.
Andale[73], бовкнув Ґлентон. І своїх недоумків чорнопиких не забудь.