Ґлентон вилаявся і відштовхнув того, і тієї миті стара знову завела пісню.
Ґлентон підвівся.
Жінка підвела підборіддя, щось бурмочучи в ніч.
Скажи, хай стулить пельку, наказав Ґлентон.
La carroza, la carroza, скрикувала карга. Invertido. Carta deguerra, de venganza. La ví sin ruedas sobre un rio obscuro…[98]
Ґлентон гаркнув на неї, і вона на мить замовкла, наче почула, але ні. Здається, її підхопила нова хвиля пророцтв.
Perdida, perdida. La carta está perdida en la noche[99].
Дівчина, що весь час стояла на краю скиглявої темряви, мовчки перехрестилася. Старий malabarista[100] навколішках там, куди його відштовхнули, шепотів: Perdida, perdida.
Un maleficio, кричала стара. Qué viento tan maleante…[101]
Клянуся богом, ти в мене стулиш пельку, сказав Ґлентон, витягаючи револьвер.
Carroza de muertos, llena de huesos. El joven qué…[102]
Суддя, як якийсь велетенський могутній джин, ступив крізь вогонь, і полум’я розступилося перед ним, наче то була його стихія. Він схопив в обійми Ґлентона. Хтось зірвав хустку з очей старої, потім її разом з жонглером виперли звідти стусанами, і коли загін зрештою вгамувався і поснув, а вогонь, догоряючи, ревів, як живий, ця четвірка так і сиділа серед свого чудернацького майна і дивилася, як вітер відриває й звіює у темряву клаптики полум’я, наче їх засмоктує виром у порожнечу, у якусь вирву, де весь життєвий шлях людини і її переконання не мають жодної ваги. Начебто, незалежно від свого бажання чи долі, жонглер разом зі своєю худобою, своїм барахлом наближався, як за картами, так і в реальності до іншого, третього призначення.
Коли в тьмяному світлі ранку загін вирушив у дорогу, сонце ще не зійшло, вітер давно стихнув, і від нічних подій нічого не лишилося. Жонглер, пустивши риссю свого віслюка, наздогнав голову колони і порівнявся з Ґлентоном, так вони і їхали поруч, аж доки дісталися міста Ханос.
Суцільні вальковані стіни старезного пресидіо, висока валькована церква, вальковані вартові вежі, все було розмите дощами, розсипалося на грудки, перетворювалося на твань. Про появу вершників сповістила зграя жалюгідних шавок, що поранено підвивали, визираючи крадькома з-за грудкуватих стін.
Вони проминули церкву, де поміж низькими валькованими дольменами звисали з рейки зелені від часу, як морська вода, старі іспанські дзвони. Із халуп визирали темноокі дітлахи. У повітрі висів чад від багать, у проймах дверей сиділо мовчки кілька старих pelados[103], багато халуп пообвалювалися, порозсипалися і більше скидалися на стійла. Їм назустріч, накульгуючи, вийшов старий з мутними очима і простягнув руку. Una corta caridad, прохрипів він до коней, що проходили повз нього. Por Dios[104].
На площі двоє делаварів і вартовий Вебстер повсідалися навпочіпки в пилюку поруч зі зморщеною старою, білою, як глина для люльки. Висохле старе бабисько, напівголе, груди звисають з-під накинутої хустки, як два перестиглі баклажани. Вона втупилася в землю і навіть не поворухнулася, коли її оточили коні.
Ґлентон оглянув площу. Містечко видавалося спорожнілим. Тут квартирувався невеличкий військовий гарнізон, але вояки так і не з’явилися. Вітер крутив вулицями пилюгу. Коняка Ґлентона нахилилася й обнюхала стару, смикнула головою і затремтіла, Ґлентон погладив її по шиї і спішився.
Знайшли її в м’ясному таборі[105] десь за тринадцять кілометрів угору річкою, сказав Вебстер. Не може ходити.
Скільки їх там було?
Ми нарахували п’ятнадцять-двадцять. У них там узагалі нічого не було. Не знаю, що вона там робила.
Ґлентон обійшов коняку спереду, перекинувши повіддя на спину.
Обережно, кеп. Вона кусається.
Стара звела на нього очі, і тепер дивилася на його коліна. Ґлентон відштовхнув коняку, витягнув важкий сідельний пістолет з піхов і звів курок.
Обережніше.
Декілька чоловіків позадкували.
Жінка подивилася йому в очі. Ані мужності, ані зневір’я в тих старих очах. Він вказав кудись лівою рукою, вона повернула голову в той бік, тоді він притулив пістолет до її голови і вистрелив.
Вибух заповнив усю маленьку площу. Коні сахнулися і затупцювали на місці. На протилежній скроні старої утворилася діра завбільшки з кулак, звідки потоком ринуло густе червоне блювотиння, вона похилилася і безпорадно впала без духу в калюжу власної крові. Ґлентон уже поставив пістолет на запобіжник, сколупнув пальцем використаний капсуль і збирався перезарядити барабан. Макґілл, гукнув він.
98
Колісниця, колісниця… Перевернута. Карта війни і помсти. Я бачила її без коліс у темній річці