Де Сідні? запитав чоловік у брудному вбранні.
Думаю, спить.
Вони пішли далі.
Тоудвайне, гукнув бармен.
Малюк озирнувся.
Бармен вийшов з-за стійки і дивився їм услід. Вони пройшли через вестибюль до сходів, залишаючи по собі на підлозі розмаїті шматки бруду. Коли вони вже були на сходах, портьє перехилився через конторку і покликав їх.
Тоудвайне.
Той зупинився і озирнувся.
Він тебе застрелить.
Старий Сідні?
Старий Сідні.
Вони попрямували далі сходами.
Нагорі починався довгий коридор, що завершувався вікном. Лаковані двері вздовж стін були розташовані так близько, що видавалося, ніби за ними комори. Тоудвайн пройшов до кінця коридору. Біля останніх дверей він прислухався і позирнув на малюка.
Сірники є?
Малюк поплескав себе по кишенях і витягнув розчавлену заплямовану коробку.
Чоловік узяв її. Треба трішки на розпал, сказав він. Доламавши дерев’яну коробку, він склав тріски купкою під дверима. Черкнув сірником і підпалив. Потім проштовхнув невеличке багаття під дверима, додавши ще кілька сірників.
Він там? поцікавився хлопець.
Це ми зараз і побачимо.
Чорними завитками дим поповз угору, лак спалахнув синім полум’ям. Вони сиділи навпочіпки в коридорі і чекали. Тоненькі язички вогню лизали фільонку, час від часу зникаючи знову по той бік дверей. Паліїв наче щойно витягли з твані.
Тепер постукай, наказав Тоудвайн.
Малюк звівся на ноги. Тоудвайн теж підвівся в очікуванні. Вони чули, як у кімнаті потріскувало полум’я. Малюк постукав.
Стукай сильніше. Він добряче п’є.
Стиснувши кулак, малюк щосили вгатив по дверях разів зо п’ять.
Дідько, пожежа, почулося з-за дверей.
Ось і він.
Вони зачекали.
Ох і гаряча, сука, вилаявся голос. Потім ручка повернулася, і двері відчинилися.
Чоловік стояв у спідній білизні, тримаючи у руці рушник, за допомогою якого повернув ручку. Побачивши їх, він різко розвернувся і кинувся назад до кімнати, але Тоудвайн схопив його за шию і повалив на підлогу, тримаючи за волосся, а потім почав великим пальцем вичавлювати йому око. Чоловік ухопив Тоудвайна за зап’ясток і вчепився в нього зубами.
Дай йому по зубах, крикнув Тоудвайн. З носака.
Малюк переступив через них усередину кімнати, повернувся і вдарив чоловіка ногою в обличчя. Потягнувши за волосся, Тоудвайн закинув його голову назад.
З носака, кричав він. Ага, з носака, любчику.
Малюк ударив.
Тоудвайн повертів скривавлену голову, обдивився і відпустив, голова грюкнула об підлогу, а потім він звівся на ноги і сам копнув Сідні. У коридорі за ними спостерігали двоє глядачів. Полум’я вже повністю охопило двері, частково стіну і стелю. Вони вийшли з кімнати і пішли коридором. Перестрибуючи сходинки, нагору біг портьє.
Тоудвайне, сучий сину, кричав він.
Тоудвайн був на чотири сходинки вище, тож, коли він ударив портьє ногою, влучив у кадик. Портьє осів на сходах. Проминаючи його, малюк заїхав йому у вухо, після чого портьє поточився і зіслизнув на сходовий майданчик. Малюк переступив через нього, спустився, перетнув вестибюль і через передні двері вийшов надвір.
Тоудвайн із реготом біг вулицею, божевільно розмахуючи над головою кулаками. Він скидався на величезну глиняну ляльку вуду, в яку вдихнули життя, а малюк — на ще одну. Позаду них вогняні язики лизали верхній кут заїзду, а клуби чорного диму здіймалися у теплий техаський ранок.
Малюк залишив мула в мексиканської сім’ї, що надавала притулок тваринам на околицях міста, і тепер заявився туди, він скидався на дикуна і важко дихав. Жінка, що відчинила, подивилася на нього.
Я забрати мула, просипів він.
Вона ще трохи подивилася на нього, а потім крикнула щось углиб дому. Він пройшов на задній двір. Там на припоні стояло кілька коней, а поруч з огорожею був широкий візок, на якому сиділи нашорошені індики. Стара підійшла до задніх дверей. Ніто, покликала вона. Venga. Hay un Caballero aquí. Venga[9].
Через повітку він пройшов до лимарні і повернувся з порепаним сідлом і скрученою ковдрою. Знайшов мула, відв’язав, загнуздав недоуздком із сириці і підвів до огорожі. Він зіперся плечем на тварину, закинув сідло, затягнув попругу, мул стріпувався, пряв вухами, терся головою об огорожу. Малюк вивів його через двір. Мул усе хитав головою на різні боки, наче у вухо щось потрапило.
Вони вийшли на дорогу. Коли проминали дім, звідти хутко вискочила стара. Побачивши, що він устромив ногу у стремено, вона зірвалася на біг. Малюк застрибнув у розламане сідло й увігнав п’яти мулу в боки. Стара зупинилася біля воріт, проводжаючи його поглядом. Він не озирався.