Дорогою через містечко він побачив, що полум’я охопило весь заїзд, і неподалік зібралася юрба, дехто тримав порожні відра. Кілька чоловіків спостерігали за пожежею верхи на конях, серед них був і суддя. Коли малюк проминав їх, суддя повернувся і пильно подивився на нього. Він повернув і коняку, наче хотів, щоб і тварина теж його побачила. Коли малюк позирнув на нього у відповідь, суддя всміхнувся. Малюк підторкнув мула, і вони нарешті вислизнули з цього старого кам’яного форту і рушили далі дорогою, що вела на захід.
II
Через прерію — Відлюдник — Серце чорнопикого — Буремна ніч — Знову на захід — Погоничі худоби — Їхня доброта — Знову в дорозі — Поховальні дроги — Сан-Антоніо-де-Бехар — Мексиканська кантина — Ще одна бійка — Занедбана церква — Труп у ризниці — На переправі — Купання в річці.
Нині настають дні, коли жебракуєш, дні, коли крадеш. Дні, коли в дорозі не стрінеш жодної живої душі. Соснові ліси лишилися позаду, вечірнє сонце щезало на очах, темрява спадала на безкраї мочарі зі швидкістю блискавки, і бур’ян скреготів від холодного колючого вітру. Нічне небо так всіяли зірки, що на ньому не знайти темної ділянки, вони сиплються цілу ніч різкими дугами, але від цього їх не меншає.
Він обходить стороною так званий Королівський шлях[10], боячись різних добродіїв. Усю ніч виють дрібні степові вовки, і світанок застає його в порослій травою паді, де він знайшов прихисток від вітру. Стриножений мул стоїть над ним, видивляючись зорю на сході.
Сходить сонце, виблискуючи сталлю. Верхи на мулі він відкидає перед собою тінь завдовжки з милю. На голові в нього саморобний капелюх з листя, воно висохло і потріскалося від сонця, і він скидається на опудало, що приблукало із садів, де до того розлякувало птахів.
Під вечір він угледів косу смужку диму, що здіймалася до неба посеред низьких пагорбів, і ще дотемна стукав у двері старого анахорета, що влаштував тут собі кубло з дерну, як мегатерій. Самотній, несповна розуму, з червоними повіками, від чого очі були наче за ґратами з розпеченого дроту. Та водночас тіло досить дебеле. Він мовчки спостерігав, як малюк розминає здерев’янілі після подорожі ноги. Поривчастий вітер лопотів його лахміттям.
Угледів твій дим, сказав малюк. Подумав, чи не буде в тебе води ковтнути.
Старий відлюдник почухав брудне волосся і подивився вниз. Потім обернувся й увійшов в халупу, а малюк слідом.
Усередині було темно і тхнуло землею. Просто на долівці горіло невелике багаття, усю обставу складала купа шкір у кутку. Стариган прочовгав крізь морок халупи, нахиливши голову вбік, щоб не чіпляти низьку стелю зі сплетених гілок, замазаних глиною. Він тицьнув у кут, де на землі стояло відро. Малюк нахилився, підняв видовбаний гарбуз, зачерпнув ним воду і почав пити. Солона на смак вода тхнула сіркою. Він пив і пив.
Чи дозволиш напоїти і мого старого мула?
Стариган почав бити кулаком у долоню, а його очі забігали.
Буду радий принести свіжої. Лише скажи звідки.
Як ти збираєшся його напоїти?
Малюк подивився спочатку на відро, потім оглянув тьмяну халупу.
Я не питиму після мула, сказав відлюдник.
А старого відра чи чогось такого нема?
Ні, скрикнув відлюдник. Ні. Нема. Притиснувши до грудей кулаки, він почав стукати ними один об одний.
Малюк підвівся і позирнув на двері. Щось знайду, сказав він. Куди до колодязя?
Угору пагорбом, йди стежкою.
Ніч дуже темна, нічого не видко.
Стежка витоптана. Ноги приведуть. Мул приведе. Я не піду.
Він вийшов на вітер і роззирнувся у пошуках мула, але того не було. Далеко на півдні безгучно спалахнула блискавка. Він пішов угору стежкою, бур’ян хльоскав йому по ногах, а біля колодязя він знайшов і мула.
Яма у піску з насипаним навколо неї камінням. Закрита лядою з висохлої шкіри, придавлена каменюкою. Поруч відро з сириці, з такою ж дужкою, і пошарпаний шкіряний шнур. Прив’язаний до дужки камінець перехиляв відро, і вода набиралася, тож він опустив відро, доки натяг шнура не ослабнув, а мул тим часом визирав з-за спини.
Він витягував воду тричі і тримав відро, щоб мул його не перекинув, а потім знову накрив колодязь лядою і повів мула стежкою до халупи.
Дяка за воду, вигукнув малюк.
Відлюдник виник у темній проймі дверей. Лишайся в мене, запропонував він.
Не треба.
Краще лишайся. Дме на бурю.
10
Історична велика дорога між штатами Техас і Луїзіана, відома ще з 1600-х. Інша назва — Пресидіо.