Выбрать главу

За годину вони сиділи на конях, прямуючи на південь, залишивши позаду на посіченому березі хаос, кров, сіль та попіл та ведучи пів тисячі коней і мулів. Суддя їхав на чолі колони, а перед ним у сідлі сиділо дивне, темне, вкрите попелом дитинча із частково спаленим волоссям. Воно сиділо мовчки і стоїчно позирало своїми великими чорними очима на нові землі, як підмінок, підкинутий нечистю. Поки вони їхали, чоловіки, чий одяг та обличчя були вкриті кров’ю, почали чорніти на сонці, а потім повільно побіліли від здійнятого пилу і нарешті знову набули кольору землі, яку проминали.

Їхали цілий день, а Ґлентон замикав колону. Перед обідом їх наздогнав собака. Його груди були темні від крові, і Ґлентон посадив його на луку сідла й віз там, доки той не відновив сили. Ближче до вечора собака знову біг риссю в тіні скакуна, а в сутінках забіг далеко вперед рівниною, де високі тіні коней рухалися чапаралем на павучих лапах.

Тепер на півночі пролягла тонка смуга пилу, і вони їхали до темряви, вряди-годи делавари злізали з коней і припадали вухом до землі, а тоді всі знову їхали далі.

Коли вони зупинилися перепочити, Ґлентон наказав розкласти багаття й оглянути поранених. Одна з кобил ожеребилася в пустелі, і незабаром тендітне дитя вже насадили на рожен з паловерде над складеним купкою вугіллям, і делавари передавали з рук у руки гарбуз зі зсілим молоком, витягнутим з його шлунка. З невеликого узвишшя, західніше від їхнього табору, вони роздивилися ворожі багаття, що палали на півночі кілометрів за п’ятнадцять. Загін сидів навпочіпки в шкурах, на яких запеклася кров, і рахував скальпи та нанизував їх на палиці, синяво-чорне волосся було сплутане й липке від крові. Девід Браун блукав серед тих змарнілих м’ясників, що згорбилися біля вогнищ, але не міг ніяк знайти хірурга. У нього зі стегна стирчала стріла, звичайна стріла з оперенням, і ніхто її не хотів дістати. А найменше — Док Ірвінґ, бо Браун колись назвав його трупарем і голярем, і відтоді вони трималися якомога далі один від одного.

Хлопці, сказав Браун, та я б сам себе підлікував, але не можу її як слід вхопити.

Суддя подивився на нього й усміхнувся.

Допоможеш мені, Голдене?

Ні, Дейві, не допоможу. Але скажу, що я зроблю.

І що?

Випишу тобі страхування життя від усіх нещасть, крім зашморгу.

Та щоб тебе чорти взяли.

Суддя засміявся. Браун люто на нього глянув. Невже ніхто так і не допоможе людині?

Усі мовчали.

Та щоб вас тоді всіх чорти взяли, сказав він.

Потім Браун, який був там найзакривавленіший, сів, витягнув перед собою ногу і подивився на неї. Схопився за древко і натиснув на нього. На його чолі виступив піт. Другою рукою він тримав ногу і тихо лаявся. Хтось дивився на нього, хтось ні. Тоді встав малюк. Давай я спробую.

Гарний хлопчик, сказав Браун.

Він підтягнув сідло, щоб на нього спертися. Тоді повернув ногу до вогню, склав ремінь навпіл і, тримаючи його в руках, прошипів хлопцеві, що стояв перед ним на колінах. Тримай міцніше, хлопче. І просто тисни. А потім стиснув ремінь зубами і ліг на спину.

Малюк схопився за древко стріли якомога ближче до стегна Брауна і натиснув на нього всією вагою тіла. Браун вчепився руками за землю, відкинувши голову назад, а його мокрі зуби заблищали у світлі багаття. Малюк удруге схопився за древко і знову почав тиснути. На шиї Брауна вени напнулися, як мотузки, і він кляв малюка на всі заставки. З четвертої спроби наконечник стріли пройшов крізь стегно, і кров полилася на землю. Малюк присів і витер лоба рукавом сорочки.

Браун випустив ремінь з рота. Пройшла? запитав він.

Так.

А вістря? Де вістря? Кажи, чоловіче.

Малюк дістав ножа, вправно зрізав кривавий наконечник і простягнув Брауну. Той підніс його до вогню й усміхнувся. Вістря було зроблене з кованої міді, воно зігнулося на місці кріплення до просотаного кров’ю древка, але лишилося цілим.

Хоробрий хлопчик, може, з тебе колись і буде зугарний костоправ. Тепер витягай її.

Малюк плавно вийняв древко стріли з його ноги, і Браун палким жіночним рухом вигнувся до землі, хрипко сварячись крізь зуби. Якусь мить він полежав, а потім сів, узяв у малюка древко, кинув у вогонь, підвівся й пішов вкладатися спати.