XV
Новий контракт — Слоут — Різанина на Накосарі — Сутичка з Еліасом — Від погоні на північ — Жереб — Шелбі і малюк — Кульгавий кінь — Північний вітер — Засідка — Втеча — Війна на рівнині — Спуск — Дерево, що горить — По сліду — Трофеї — Малюк приєднується до загону — Суддя — Пустельна жертва — Розвідники не повертаються — Огдоада[191] — Санта-Крус — Ополчення — Сніг — Гостинність — Стайня.
П’ятого грудня у холодній темряві перед світанком вони вирушили на північ, маючи підписаний губернатором Сонори контракт на доставку скальпів апачів. Вулиці були порожні й тихі. Керролл і Сенфорд покинули загін, і тепер разом із найманцями їхав хлопець на ім’я Слоут, якого, коли він кілька тижнів тому захворів, залишив у місті караван золотодобувачів, що прямував до узбережжя. Коли Ґлентон запитав хлопця, чи не родич він командора з таким самим прізвищем[192], той плюнув і спокійно відповів: Ні, ні я йому, ні він мені. Він їхав ближче до початку колони, певно, вважаючи, що вирвався з цих країв, але якщо він і подякував за це якомусь богу, то зробив це передчасно, бо край ще мав з ним незакінчену справу.
Вони попрямували на північ у величезну пустелю Сонора й кілька тижнів безцільно блукали пропеченою пусткою в гонитві за чутками та тінями. Пастухи нібито бачили декілька розрізнених банд розбійників з племені чирикауа на якомусь вбогому і занедбаному ранчо. Кілька пеонів потрапили в засідку й були вбиті. Через два тижні після Сонори вони вирізали мешканців пуебло на річці Накосарі, а через два дні, прямуючи зі скальпами до Уреса, на рівнині на захід від Бавіакори натрапили на загін сонорської кавалерії під командуванням генерала Еліаса. Почалася погоня, під час якої вбили трьох людей Ґлентона, а ще сімох поранили, четверо з них не змогли їхати верхи.
Уночі вони бачили багаття армії менш ніж за п’ятнадцять кілометрів на південь. Усю ніч просиділи у темряві, і поранені просили води, а вдалині, у холодній передсвітанковій тиші, палали вогні. На сході сонця делавари в’їхали в табір і сіли поруч із Ґлентоном, Брауном і суддею. У світлі зі сходу вогні на рівнині згасли, як лихий сон, і тепер навколо лежала гола земля, що виблискувала в чистому повітрі. Десь звідти Еліас уже наступав на них із військом, що налічувало понад п’ятсот осіб.
Вони піднялися і почали сідлати своїх коней. Ґлентон дістав сагайдак зі шкіри оцелота і порахував стріли, щоб їх було стільки ж, скільки людей у загоні, тоді розірвав шматок червоної фланелі на смужки, прив’язав їх до древків чотирьох стріл і вклав у сагайдак.
Він сів на землю, поставивши сагайдак між колінами, а загін вервечкою пройшов повз нього. Обираючи стрілу, малюк завмер, побачивши, що за ним спостерігає суддя. Він подивився на Ґлентона. Тоді відпустив стрілу, яку тримав, вибрав іншу і витягнув її зі сагайдака. На ній була червона китиця. Він знову глянув на суддю, але той уже не дивився, тож малюк пішов далі й сів біля Тейта й Вебстера. Четвертим до них приєднався Гарлан із Техасу, який витягнув останню стрілу, і вони стояли разом, поки решта осідлала коней і вивела їх із табору.
Серед поранених було двоє делаварів і один мексиканець. Четвертим був Дік Шелбі, який сидів осторонь і спостерігав за підготовкою до відправлення. Інші делавари в загоні щось обговорювали між собою, потім один із них підійшов до чотирьох американців і по черзі подивився на кожного. Він пройшов повз них усіх, тоді розвернувся, підійшов і забрав стрілу у Вебстера. Вебстер подивився на Ґлентона, який стояв біля свого коня. Тоді делавар забрав стрілу в Гарлана. Відвернувшись, Ґлентон притиснувся чолом до ребер коня, підтягнув попругу і заскочив у сідло. Потім поправив капелюха. Усі мовчали. Гарлан і Вебстер рушили за кіньми. Ґлентон сидів на своєму скакуні, поки його люди один за одним проїжджали повз нього, а тоді розвернувся і рушив за ними на рівнину.
Делавар пішов по свого коня і, не розплутуючи тому ніг, повів його заглибленнями в піску, де спали люди. Один із поранених індіанців лежав тихо, важко дихаючи і заплющивши очі. Другий щось ритмічно наспівував. Делавар відпустив віжки, дістав бойову палицю із торби, став над першим індіанцем, широко розставивши ноги, замахнувся й одним ударом розтрощив йому череп. Чоловік згорбився, судомно здригнувся кілька разів і затих. Так само він покінчив і з другим, а тоді делавар підняв ногу коня, розплутав її, зняв пута, підвівся, поклав пута й палицю в торбу, сів на коня й розвернув його. Подивився на двох чоловіків, що стояли поруч. Його обличчя та груди були забризкані кров’ю. Він торкнувся п’ятами боків коня і поїхав.
191
Вісімка
192
Джон Слоут — командор Військово-морського флоту США, відомий бойовими діями на території Каліфорнії, яку в липні 1846 року було оголошено частиною США.