Тейт присів на пісок, звісивши руки перед собою. Тоді повернувся і поглянув на малюка.
Хто розбереться з мексиканцем? запитав він.
Малюк не відповів. Вони обоє глянули на Шелбі. Той дивився на них.
Тейт стиснув камінці в кулаці й один за одним кидав їх на пісок. Він глянув на малюка.
Іди, якщо хочеш, сказав малюк.
Він подивився на мертвих делаварів у їхніх ковдрах. Ти ж так не зробиш, сказав він.
За мене не турбуйся.
Ґлентон може повернутися.
Він такий.
Тейт подивився туди, де лежав мексиканець, а потім знову глянув на малюка. Це однаково на мені, сказав він.
Малюк не відповів.
Знаєш, що вони з ними зроблять?
Малюк сплюнув. Здогадуюсь, сказав він.
Ні, не здогадуєшся.
Я сказав, що ти можеш їхати. Роби, що хочеш.
Тейт підвівся й подивився на південь, але пустеля вдалині була чиста, не залюднена жодною армією, яка наближалася б до них. Він пересмикнув плечима від холоду. Індіяни, сказав він. Для них це нічого не означає. Він пройшов табором, спіймав свого коня, привів і сів на нього. Тоді глянув на мексиканця, який тихо хрипів з рожевою піною на губах. Потім подивився на малюка, підторкнув свого мустанга і поїхав поміж чахлих акацій, аж поки не зник.
Малюк сидів на піску, дивлячись на південь. Мексиканця поцілили в легені, тому він однаково має померти, але Шелбі лише розтрощили стегно, і він був при повній свідомості. Лежав і спостерігав за малюком. Він походив із відомої кентукійської родини, навчався в Трансильванському коледжі і, як і багато інших юнаків його соціального класу, поїхав на захід через жінку. Він спостерігав за малюком і величезним сонцем, що кипіло на краю пустелі. Будь-який розбійник і азартний гравець знав би, що той, хто перший заговорить, програє, але Шелбі вже все програв.
Чого б тобі вже цього не зробити? запитав він.
Малюк поглянув на нього.
Якби в мене був пістолет, я б тебе застрелив, сказав Шелбі.
Малюк не відповів.
Ти ж знаєш про це, так?
Нема в тебе пістолета.
Він знову подивився на південь. Там щось рухалося, можливо, перші хвилі тепла. Так рано-вранці пилу немає. Коли він озирнувся на Шелбі, той плакав.
Ти ж навіть не подякуєш мені, коли я тебе відпущу, сказав він.
Тоді роби це, сучий сину.
Малюк просто сидів. З півночі дув легкий вітер, і в зарості саркобатусу позаду них почали воркотати голуби.
Якщо хочеш, щоб я просто покинув тебе, то я піду.
Шелбі не відповів.
Малюк каблуком провів борозну в піску. Маєш сказати.
Ти даш мені пістолет?
Ти знаєш, що я не можу тобі його дати.
Ти такий же, як він. Так?
Малюк не відповів.
А якщо він повернеться?
Ґлентон?
Так.
І що?
Він мене вб’є.
Ти нічого не втратиш.
Ах ти ж сучий син.
Малюк підвівся.
Ти мене сховаєш?
Сховати?
Так.
Малюк сплюнув. Ти не зможеш сховатися. І де ти сховаєшся?
А він повернеться?
Не знаю.
Я не хочу помирати в такому жахливому місці.
А є хороше місце?
Шелбі витер очі тильною стороною зап’ястка. Ти їх бачиш? запитав він.
Ще ні.
Затягнеш мене в кущі?
Малюк обернувся і подивився на нього. Потім знову глянув на місцевість унизу, перетнув улоговину, присів позаду Шелбі, взяв його під пахви й підняв. Шелбі закинув голову назад, звів очі й ухопився за приклад револьвера, що його малюк носив за поясом. Малюк схопив його за руку. Він опустив Шелбі на землю, відійшов убік і лишив того напризволяще. Коли повернувся улоговиною, ведучи коня, Шелбі знову заплакав. Малюк дістав з-за пояса револьвер, застромив його між своїх речей, прив’язаних до навершя сідла, взяв флягу і підійшов до пораненого.
Той лежав, відвернувши голову. Хлопець налив води у його флягу зі своєї, а тоді вставив затичку, яка висіла на ремінці, і долонею загнав її на місце. Потім підвівся і подивився на південь.
Вони вже отама, сказав він.
Шелбі зіперся на лікоть.
Малюк глянув на нього, а потім подивився на невиразний і хаотичний рух туди-сюди вздовж обрію на півдні. Шелбі знову відкинувся на спину. І тепер задивився на небо. З півночі насувалася темна хмара і посилювався вітер. З кущів верболозу на краю піщаної улоговини винесло жмуток листя, а потім його завіяло назад. Малюк підійшов до коня, який чекав на нього, взяв револьвер, застромив його за пояс, повісив флягу на дугу сідла, сів верхи і знову поглянув на пораненого. А потім поїхав.