Далі поїхали вздовж течії Санта-Крус через заріст величезних тополь, що височіли з річки. Вони не угледіли ані ознак присутності апачів, ані сліду зниклих розвідників. Наступного дня прибули до старої місії Сан-Хосе-де-Тумакакорі, і суддя пішов оглянути церкву, яка була приблизно за півтора кілометра від дороги. Він виголосив коротку доповідь про історію й архітектуру цієї місії, і ті, хто його слухав, не могли повірити, що він тут ніколи не був. З ним рушило троє людей із загону, і Ґлентон спостерігав за ними із похмурим передчуттям. Він та інші проїхали трохи далі, а тоді Ґлентон зупинив їх, і вони повернули назад.
Стара церква перетворилася на руїну, і двері у високій стіні огорожі були відчинені. Проїжджаючи крізь портал, що вже розсипався, Ґлентон і його люди побачили чотирьох коней без вершників на порожній ділянці серед сухих фруктових дерев і виноградної лози. Ґлентон тримав гвинтівку напоготові, притуливши приклад до стегна. За його конем назирці біг пес, і вони всі обережно підійшли до стін церкви, що вже осідали. Хотіли в’їхати верхи через двері, але тієї миті зсередини пролунав постріл, злетіли голуби, і Ґлентон і його люди зіслизнули зі своїх скакунів і присіли за ними з гвинтівками в руках. Ґлентон через плече озирнувся на інших, а потім перевів коня через поріг, щоб зазирнути до приміщення. Верхня частина стіни і майже весь дах обвалилися, а на підлозі лежав чоловік. Ґлентон повів коня до ризниці, де став і спостерігав разом з іншими.
Чоловік, який помирав на підлозі, був з голови до ніг у саморобному вбранні: смушевий одяг, чоботи, чудернацька шапка. Він лежав на потрісканих керамічних кахлях, і коли вони його перевернули горілиць, то побачили, що його щелепа ворушиться, а на нижній губі запеклася кривава слина. У його тьмяних очах застигли страх і ще щось. Джон Прюетт поставив гвинтівку прикладом на підлогу і перехилив пороховий ріжок, щоб перезарядити зброю. Я бачив, як інший біг, сказав він. Їх два.
Чоловік на підлозі поворухнувся. Одна його рука лежала на паху, і він злегка її посунув і вказав. На них чи на висоту, з якої впав, чи на своє місце, призначене у вічності, вони не знали. Потім він помер.
Ґлентон роззирнувся на руїни. І звідки взявся цей сучий син? Запитав він.
Прюетт кивнув на крихкий валькований парапет. Він отама був. Я не знав, що він там. І зараз не знаю. Звідтам я того сучого сина і встрелив.
Ґлентон глянув на суддю.
Думаю, він був недоумком, відповів Голден.
Ґлентон провів свого коня через церкву і вийшов на подвір’я крізь маленькі двері в нефі. Він сидів на землі, коли привели другого відлюдника. Джексон вів його перед собою, штовхаючи в спину стволом гвинтівки, худий чоловічок, уже немолодий. Виявилося, що вбитий був його братом. Давним-давно вони стрибнули з корабля біля берега і дісталися до цього місця. Чоловічок був наляканий, не розмовляв англійською та лише трохи знав іспанську. Суддя говорив з ним німецькою. Вони живуть тут багато років. Його брат збожеволів, та й чоловік перед ними у своїх шкурах і чудних черевичках теж був не зовсім сповна розуму. Вони його відпустили. А коли виїжджали, побачили, як він швидкими кроками міряв подвір’я, щось вигукуючи. Здавалося, він не усвідомлював, що в церкві вбили його брата.
Суддя наздогнав Ґлентона, і вони поїхали пліч-о-пліч.
Ґлентон сплюнув. Тре було і цього стрелити, сказав він.
Суддя всміхнувся.
Мені не подобається бачити таких білих людей, сказав Ґлентон. Голландців чи інших. Мені таке не подобається.