Один із чоловіків підвівся, відійшов на кілька кроків і почав мочитися просто на вулиці.
Мо’, дика людина з тобою піде, гукнув хтось. Він і Клойс були б тобі якраз.
Вони вже давно збираються поїхать.
Ґлентон і суддя пішли їх шукати. Простацький намет зі старого брезенту. І табличка з написом: «Побач Дику Людину Четвертак». За завісою із брезенту, знятого з фургона, стояла простацька клітка зі стовбурів паловерде, а в ній сидів навпочіпки голий недоумок. Підлога клітки була засмічена лайном і потовченою їжею, і всюди лазили мухи. Ідіот був чоловічком з деформованим тілом і калом на обличчі, він сидів і дивився на них з виразом тупої ворожості, мовчки жуючи власний кавалок.
З-за клітки, хитаючи головою, до них вийшов власник. Сюди нікому не можна. Ми ще не відкрилися.
Ґлентон оглянув жалюгідний вольєр. У наметі пахло гасом, димом і екскрементами. Суддя присів, щоб роздивитися недоумка.
Оце твоє? запитав Ґлентон.
Так. Так, він мій.
Ґлентон сплюнув. Там один сказав, що тобі кортить поїхати до Каліфорнії.
Ну, сказав власник. Так, так і є. Так і є.
Що ти збираєшся з оцим робити?
Забрати.
І як будеш його тягнути?
У мене є кінь і віз. Потягну на ньому.
А гроші є?
Суддя підвівся. Це капітан Ґлентон, виголосив суддя. Він очолює експедицію до Каліфорнії. Він зі своїм загоном готовий забезпечити охорону кільком пасажирам, якщо вони достатньо забезпечені.
Ну так. Грошей трохи є. Про яку суму ми говоримо?
Скільки у тебе є? запитав Ґлентон.
Ну. Певно, достатньо. Певен, що грошей достатньо.
Ґлентон придивився до чоловіка. Я тобі скажу, що ми будемо робити. Ти хочеш до Каліфорнії чи це просто балачки?
До Каліфорнії, сказав власник. Однозначно.
Я візьму з тебе сто доларів, але гроші наперед.
Чоловік переводив погляд з Ґлентона на суддю і назад. Хотів би я мати стільки, відповів він.
Ми залишимося тут на кілька днів, сказав Ґлентон. Якщо знайдеш ще пасажирів, то й розцінки відповідно поміняються.
Капітан вчинить справедливо, додав суддя. Можеш бути певен.
Я розумію, сер, сказав власник.
Коли вони проминали клітку, Ґлентон повернувся, щоб знову поглянути на ідіота. А жінок ти пускаєш на оце подивитися? запитав він.
Не знаю, відповів господар. Жодна досі не питала.
Опівдні загін переїхав до харчевні. Коли вони зайшли, троє чи четверо чоловіків, які були всередині, одразу встали й вийшли. На ділянці за будівлею була глиняна піч і напіврозвалений фургон з кількома каструлями та чайником. Стара жінка в сірій хустці рубала сокирою яловичі ребра, а біля неї сиділи й дивилися на це два пси. Високий худий чоловік у закривавленому фартусі зайшов до приміщення через чорний хід й оглянув новоприбулих. А тоді наблизився, нахилився і поклав обидві руки на стіл.
Джентльмени, сказав він, ми не проти обслуговувати кольорових. Радо це зробимо. Але пересядьте, прошу, отуди, за інший столик отам. Отуди.
Він зробив крок назад і простягнув руку в дивному жесті гостинності. Його гості перезирнулися.
Про що, в біса, він говорить?
Саме отуди, повторив чоловік.
Тоудвайн глянув на те місце за столом, де сидів Джексон. Кілька голів повернулося у бік Ґлентона. Той поклав руки на стіл перед собою і злегка схилив голову, ніби молився перед їдою. Суддя всміхався, схрестивши руки на грудях. Вони всі були напідпитку.
Він думає, що ми чорнопикі.
Вони й далі сиділи мовчки. Стара жінка на подвір’ї затягнула якусь скорботну пісню, а господар так і стояв, витягнувши руку вбік. Біля дверей були купою накидані сакви, кобури і зброя всього загону.
Ґлентон звів голову. І подивився на чоловіка.
Як тебе звуть? запитав він.
Мене звуть Овенс. Я власник.
Містере Овенс, якби ото ти не був таким повним дурнем, то оце б глянув на цих ось чоловіків і ясно зрозумів, що жоден з них не збирається вставати зі свого місця, аби кудись там іти.
Тоді я не буду вас обслуговувати.
Як хочеш. Томмі, запитай ото у неї, що вона має з їжі.
Гарлан, який сидів у кінці столу, нахилився й покликав стару жінку, що поралася біля каструль, іспанською він запитав у неї, що є поїсти.
Вона подивилася на будинок. І відповіла: Huesos[216].
Huesos, повторив Гарлан.
Нехай вона їх принесе, Томмі.
Без мого дозволу вона вам нічого не принесе, сказав чоловік. Я тут власник.
Гарлан гукнув крізь відчинені двері.
Я точно знаю, що отамо сидить чорнопикий, сказав Овенс.
Джексон звів на нього очі.