Браун повернувся до Овенса.
У тебе є пістолет? запитав він.
Пістолет?
Пістолет. У тебе є пістолет?
Із собою ні, нема.
Браун витягнув з-за пояса маленький п’ятизарядний кольт і кинув йому. Овенс спіймав револьвер і невпевнено тримав його.
Тепер уже маєш. Тепер стріляй у чорнопикого.
Якого біса, зачекайте.
Стріляй у чорнопикого, повторив Браун.
Джексон підвівся і витягнув з-за пояса великий револьвер. Овенс націлився на нього. Поклади його, сказав він.
Ти краще забудь про свої накази та застрель того сучого сина.
Поклади його. Якого біса, мужик. Скажи йому його покласти.
Застрель його.
Овенс звів курок.
Джексон вистрілив. Швидким, як іскра, рухом він ковзнув лівою рукою по револьверу, зачепивши бойок. Великий револьвер підстрибнув, і дві жмені мізків вилетіли з Овенсової потилиці й ляпнулися на підлогу. Він безшумно сповз на землю й ліг, зіщулившись, горілиць на підлозі, одне око було розплющене, а з розтрощеної голови текла кров. Джексон сів. А Браун підвівся, взяв свій револьвер, опустив курок і застромив пістолет за пояс. Найстрашніший чорнопикий, якого я тільки бачив, сказав він. Знайди кілька тарілок, Чарлі. Сумніваюся, що стара пані ще там.
Вони пили в кантині менше ніж за тридцять кроків від харчевні, коли в приміщення зайшов лейтенант із шістьма озброєними солдатами. В кантині була одна кімната із діркою в стелі, крізь яку сонячний потік лився на долівку, і ті, хто перетинав приміщення, обережно обминали цей стовп світла, нібито об нього можна було обпектися. Американці були тут завсідним мешканством, вони пленталися до бару і назад у своєму лахмітті і шкірі, схожі на печерних людей, зайнятих обміном безіменного краму. Лейтенант обійшов це смердюче осоння і став перед Ґлентоном.
Капітане, нам доведеться взяти під варту того, хто відповідальний за смерть містера Овенса.
Ґлентон звів на нього очі. А хто такий містер Овенс? запитав він.
Містер Овенс — це джентльмен, який володів харчевнею отут поруч. Його застрелили.
Прикро це чути, сказав Ґлентон. Сідайте.
Каутс проігнорував запрошення. Капітане, ви ж не збираєтеся заперечувати, що хтось із ваших людей його застрелив?
Якраз збираюся.
Капітане, це ж не відповідає дійсності.
З темряви виринув суддя. Доброго вечора, лейтенанте, сказав він. Ці люди — свідки?
Каутс глянув на свого капрала. Ні, відповів він. Вони не свідки. Чорт забирай, капітане. Вас усіх бачили, коли ви туди заходили, а потім виходили після того, як пролунав постріл. Збираєтеся заперечувати, що ви та ваші люди там вечеряли?
Я заперечую кожне кляте слово, що було сказане, відповів Ґлентон.
Добре, клянуся Богом, я доведу, що ви там їли.
Дуже прошу адресувати свої зауваження мені, лейтенанте, сказав суддя. Я представляю капітана Ґлентона в усіх юридичних питаннях. Гадаю, що насамперед ви маєте знати: капітан проти того, аби його називали брехуном, і я двічі подумав би, перш ніж сперечатися з ним щодо справи честі. По-друге, я був з ним цілий день і запевняю вас, що ані він, ані будь-хто з його людей не заходили в те приміщення, про яке ви згадали.
Лейтенант видавався приголомшеним нахабністю цих заперечень. Він переводив погляд із судді на Ґлентона й назад. Чорт забирай, мовив він. Потім повернувся і, проштовхавшись повз своїх людей, вийшов із кантини.
Ґлентон відкинувся на спинку стільця і притулився спиною до стіни. Вони завербували двійко міських бідаків, безперспективну парочку, які сиділи з капелюхами в руках і витріщалися на них з дальнього кінця лавки. Ґлентон ковзнув по них своїм темним оком, а потім спинився поглядом на власникові недоумка, який сидів самотою у протилежному кінці кімнати та спостерігав за ним.
Друже, ти взагалі п’єш? запитав він.
Як це?
Ґлентон повільно видихнув через ніс.
Так, сказав власник недоумка. Так, я п’ю.
На столі перед Ґлентоном стояло відро з циновим черпаком, на третину наповнене самогонним віскі, викачаним із бочки біля шинкваса. Ґлентон кивнув на нього.
Я ж не буду тобі його нести.
Власник підвівся, взяв чашку і підійшов до столу. Він схопив черпак, налив собі і знову повернув його у відро. Тоді якимось дивним жестом взяв чашку, підніс її до рота і випив.
Дуже вдячний.
А де твоя мавпа?
Чоловік поглянув на суддю. А потім знову на Ґлентона.
Я його рідко вигулюю.
Звідки ти його взяв?
Мені його залишили. Його мама померла. Нікому було доглядати. Мені його надіслали. Із Джопліна, штат Міссурі. Просто загнали в ящик і відправили. Йшло до мене п’ять тижнів. А йому наче й байдуже було. Я відкрив ящик, а він там сидить.