У Берліні мали дійти висновку, що вторгнення до Англії коштуватиме вермахту занадто дорого — простіше та дешевше замінити британський уряд. Чи не тому невдовзі з цією метою прилетів до Шотландії Рудольф Гесс?
Абвер сприймав рясну «дезу» Попова, все йшло навдивовижу вдало. У SIS (Secret Intelligence Service) працювали хороші психологи: вони годували абвер дезінформацією, яка відповідала бажанням і надіям Гітлера. А фюреру тоді було вкрай важливо припинити на своїх умовах війну з Англією, щоб зосередити всі сили на сході для удару по СРСР.
Улітку 1941 року Попов отримав від німців нове завдання: вирушити до США, створити там агентурну мережу і здобути відповіді на 97 запитань. 35 з них стосувалися Пьорл-Харбору — бази американського тихоокеанського флоту на Гавайських островах. Абвер цікавило багато що: від системи її протиповітряної оборони до розташування складів з боєприпасами та пальним. Але навіщо німцям ці відомості? Адже ні люфтваффе, ні крігсмаріне не діють у Тихому океані!..
Світло пролив Йєбсен. Він тільки-но повернувся з італійської військово-морської бази в Таранто, яку розбомбили англійці. Японці просили абвер описати всі подробиці цієї операції. Йєбсен натякнув, що питальник, отриманий Поповим від резидента абверу, складено в Японії...
З британського боку поїздку Попова до США курирувала SIS. Її глава Стюарт Мензіс попередив американських колег, що агент Трицикл везе дуже важливу інформацію, і запропонував використати його приїзд, щоб створити «шпигунську мережу абверу» для радіогри з німцями. Директор ФБР Гувер дав згоду.
Попов вилетів до Нью-Йорка з Лісабона. Резидент абверу майор Карстхофф (справжнє ім’я фон Ауенроде) видав йому на витрати в Америці 80 тисяч доларів готівкою і наказав особисто побувати на Гавайях, якнайближче до Пьорл-Харбору. Попов отримав також книжку Вірджинії Вульф «День і ніч» для кодування повідомлень і порцію кристалів, що перетворюють вино на невидиме чорнило. Та найцікавішим був спеціальний фотоапарат — найновітніша розробка технічної служби абверу. При багаторазовому фотографуванні документа він стискав зображення у крихітну точку. Її можна було нанести на конверт, наклеїти зверху марку і спокійно надіслати листа невинного змісту до Португалії. А вже там люди Карстхоффа за допомогою мікроскопа повернуть документу первісний розмір.
До Нью-Йорка Іван-Трицикл прибув 12 серпня 1941 року і зупинився в розкішному отелі «Уолдорф Асторія» (звання плейбоя зобов’язує!). 14 серпня під час зустрічі з главою нью-йоркського відділення ФБР Фоксвортом він показав йому питальник і розповів про великий інтерес японців до атаки на Таранто. Проте Фоксворт, на подив Попова, відреагував дуже мляво: «Надто конкретні запитання. Схоже, японці хочуть нас переконати, що завдадуть удару на Гавайях, а самі вдарять в іншому місці. Найімовірніше, по росіянах».
— Я хотів би зустрітися з містером Гувером, — сказав Попов.
— Найближчого місяця це неможливо, він тільки-но вирушив у відпустку. Ми передамо йому вашу інформацію.
До нападу на Пьорл-Харбор залишалося 115 днів.
Помічник Гувера сказав Попову, що йому не можуть дозволити поїздку на Гавайські острови. З вербуванням псевдо-шпигунів теж доведеться зачекати. Місяць вимушеної бездіяльності! А в кишені 80 тисяч баксів (понад 1 млн 200 тис. сучасних доларів)...
Попов винайняв шикарні апартаменти, купив кабріолет «Бьюїк» із червоними шкіряними сидіннями, закрутив роман із французькою кінозіркою Симоною Симон, з якою познайомився ще до війни в Парижі. Коротко кажучи, сів із чистим сумлінням у свої сани. Потім схаменувся: в нічних клубах та ресторанах обличчя залишиться блідим, а німцям же доведеться збрехати, що він побував на Гавайях! І Душан, недовго думаючи, вирушив засмагати до Флориди, взявши з собою одну з нью-йоркських коханок.
Рано-вранці у двері готельного номера постукали. Ввійшли два агенти місцевого відділення ФБР і звинуватили Попова в тому, що він порушив федеральний закон Манна, ухвалений 1910 року: перемістив жінку через кордон штату з аморальною метою.
— Ікскьюз мі! — усміхнувся Попов. — Я готовий сьогодні ж відвезти її назад до Нью-Йорка.
— Тоді ви знову перетнете з нею кордон і вдруге порушите закон!..
Що б ми, дорогий читачу, зробили на місці Попова в цій абсурдній ситуації? Правильно, він теж запропонував агентам хабара! Але Гувер недарма пишався, що викорінив у своєму відомстві корупцію. Агенти вийняли наручники, і тільки дзвінок помічникові Гувера врятував Івана-Трицикла від американської буцегарні.
Майбутня зустріч з Гувером не обіцяла бути легкою. У SIS Попову дещо розповіли про нього. Народився 1895 року, у двадцять дев’ять став директором Бюро розслідувань і перетворив його на потужну організацію — грозу злочинців усіх мастей. Він був хорошим поліцейським, але постійно розширював поле діяльності ФБР і, мало розуміючись на контррозвідці, заходився боротися зі шпигунством.
— Проте він вважає себе асом у нашій справі, — сказав Попову співробітник SIS. І довірчо додав: — За вдачею пуританин. Масон. Переконаний холостяк. Особисте життя — темний ліс. Ходять чутки, що він гомосексуаліст...
Як побудувати розмову з такою людиною, щоб вона уважно тебе вислухала? Мабуть, слід почати з тонкого комплімента його відомству... Але зустріч з Гувером сталася раптово і захопила Попова зненацька: він увійшов до кабінету Фоксворта, а там уже сидів у кріслі могутній директор ФБР.
Не встиг Попов відкрити рота, як Гувер почав на нього кричати, червоніючи від злості: мовляв, він вважав, що англійці надішлють серйозного професіонала, а приїхав марнотратник життя, нероба, аморальний тип, що порушує федеральні закони і заслуговує в’язниці! Сама кличка Трицикл наводить на думку, що ця людина воліє знаходитись у ліжку одночасно з двома жінками!..
Попов намагався заперечити, що він завжди жив широко, і якби раптом змінив свій стиль, німці могли б щось запідозрити.
— І я зовсім не нероба, містере Гувер, — просто за вашої відсутності мені тут не надали жодної підтримки...
Від цих слів директор ФБР розлютився ще більше і вказав Попову на двері.
Гувер проігнорував інформацію Попова про Пьорл-Харбор і не доповів про неї президенту. Мабуть, через відразу до Трицикла він охоче погодився з Фоксвортом, що це японська дезінформація.
7 грудня 1941 року японці атакували Пьорл-Харбор з повітря і з моря. Потопили багато військових кораблів — зокрема чотири лінкори, знищили понад двісті літаків. Американці втратили тільки вбитими 2400 осіб. Генерал з поняттям про честь на місці Гувера застрелився б того ж дня. Але Гувер був поліцейським і честь розумів по-своєму. Він навіть у відставку не подав й очолював ФБР до самої смерті в 1972 році. Кажуть, його побоювалися всі президенти США...
Втім, Пьорл-Харбор — провина не тільки Гувера. Після Попова американців попередили про те ж саме, незалежно один від одного, Китай і СРСР. Секретна служба Чан Кайші розгадала наміри японців, перехоплюючи їхні радіоповідомлення і працюючи з японськими військовополоненими. А Москву про запланований напад сповістив на початку жовтня, незадовго до свого арешту японцями, Ріхард Зорге. Ці попередження надійшли у Вашингтон по дипломатичних каналах, оминувши ФБР, і потрапили до президента Рузвельта. Але він поставився до них, як Сталін у квітні 1941 року до попередження англійців про скорий напад Гітлера на СРСР. Одне слово, не повірив.
Сталін вважав, що Черчіллю в його протистоянні з Гітлером вигідно неправдивим повідомленням зруйнувати радянсько-німецьке партнерство. Рузвельт півроку потому, схоже, міркував аналогічно: Червона армія зазнає від німців нищівних поразок, Сталін побоюється японського вторгнення на Далекому Сході, а отже, СРСР кровно зацікавлений втягнути США у війну. Про те ж, напевне, мріє і Чан Кайші, який воює з Японією. Ні, вірити не можна!..