Геббельс дійсно розгорнув широку кампанію в країні і за кордоном. Він надав світовій спільноті через генерала Гудеріана факти злочинів проти мирного населення Східної Пруссії. Але на тлі того, що світ дізнався про Освенцім, Майданек та інші нацистські концтабори, це не спрацювало. Тим паче що союзники самі були не без гріха: особливо відзначилися зґвалтуваннями сенегальські солдати армії де Голля.
Зате в Німеччині кампанія Геббельса мала повний успіх. Він зумів переконати німців у тому, що Червона армія знищить їх усіх поспіль. От і розгадка фанатичного опору фольксштурму на східному фронті.
Сталін видав 23 лютого 1942 року наказ № 55, ключова фраза якого звучала так: «Гітлери приходять і йдуть геть, а народ німецький, а держава німецька залишаються». Дивлячись уперед, він розумів, що не слід розпалювати ненависть німців, бо після війни з ними доведеться будувати «демократичну Німеччину». Армійські політвідділи навесні 1945-го провели на основі цього наказу «роз’яснювальну роботу». Але на джина, випущеного з пляшки, вона майже не діяла. Маршал Конєв у квітні вдався до надзвичайних заходів: наказав розстріляти перед строєм сорок ґвалтівників. Це одразу вирішило у військах 1-го Українського фронту проблему взаємин з мирним населенням...
А як же пам’ятник воїну-визволителю в берлінському Трептов-парку з урятованою дитиною на руках? Кажуть, що це не просто пропагандистський символ, — його творців надихнув справжній факт... Не бачу тут суперечності: в армії були різні люди. Та й будь-яка людина є неоднозначною.
У 1990-ті роки я розмовляв у Петербурзі з письменником Борисом Стругацьким. Він сказав чудову річ: «У кожній людині є ангел і диявол, але в різний час один з них помітніший».
Гітлер: життя після смерті
Чому Сталін приховував його самогубство
У квітні 1945 року перед штурмом Берліна спеціальна група розвідників 3-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту отримала секретне завдання знайти Гітлера живим чи мертвим. Однак фюрер щез...
Пошуки привели до воронки від снаряда в саду рейхс канцелярії. В ній лежали, присипані землею, два спалені трупи. Керівник групи полковник Горбушин за допомогою свідків та медичних експертів установив, що це останки Гітлера і Єви Браун. 19 травня докази було передано Сталіну. Він повівся дуже дивно — суворо їх засекретив. Про них не знав навіть маршал Жуков, а вже союзники СРСР і поготів.
Доля головного злочинця XX століття хвилювала весь світ, проте Кремль заявив, що «Гітлер знаходиться поза межами радянської окупаційної зони і тому, слід вважати, йому вдалося втекти». Цю тему за вказівкою вождя підхопила газета «Правда», а слідом за нею вся преса СРСР.
Перша замітка у «Правді» з’явилася ще 2 травня:
«Вчора ввечері німецьке радіо поширило повідомлення так званої Головної ставки фюрера, в якому стверджується, що 1 травня після полудня помер Гітлер. У повідомленні вказується, що ще 30 квітня Гітлер призначив своїм наступником адмірала Деніца... Вказані повідомлення німецького радіо, очевидно, є новим фашистським трюком: поширенням твердження про смерть Гітлера німецькі фашисти, напевно, сподіваються надати Гітлеру можливість зійти зі сцени і перейти на нелегальне становище».Ця публікація не викликає запитань: останки Гітлера ще не знайдено, і вірити ворожому радіо немає жодних підстав. Логічно припустити, що він справді сховався і замітає свої сліди. Але ось номер від 14 червня. Смерть Гітлера вже доведено. А «Правда» пише, посилаючись на газету «Нью-Йорк геральд трибюн», що він міг утекти в Іспанію до свого друга Франко, а звідти на літаку чи судні — до Аргентини, уряд якої неприязно ставиться до антигітлерівської коаліції.
В номері від 16 червня нова сенсація:
Лондон, 15 червня. Газета «Дейлі Мейл» публікує повідомлення свого каїрського кореспондента про те, що Гітлер знаходиться в Ейре. Згідно з повідомленнями, Гітлер, перевдягнений у жіночу сукню, висадився в Дубліні.
П’ять днів потому «Правда» повідомляє, що 1 травня на південному заході від Барселони приземлився німецький літак з нацистськими високопосадовцями, які потім на іспанському літаку вилетіли в невідомому напрямку. Під час пересадки один із пасажирів старанно затуляв своє обличчя — «чи не був це Гітлер?».
Гортаємо підшивку далі:
Лондон, 24 червня (ТАРС). Агентство Рейтер передає повідомлення паризької газети «Парі прес» про те, що 29 квітня Гітлер виїхав на підводному човні з Ла-Палліс, бази підводних човнів на західному узбережжі Франції, яка в той час ще знаходилася в руках німців. Гітлер прибув до Ла-Палліс на літаку і за кілька годин виїхав інкогніто на підводному човні, завантаженому величезною кількістю харчів та пального.
Нью-Йорк, 17 липня (ТАРС). Кореспондент чиказької газети «Таймс» передає з Монтевідео (Уругвай), що, за свідченнями з достовірних джерел, Гітлер і Єва Браун висадилися з німецького підводного човна, який нещодавно прибув до Аргентини, і нині знаходяться в маєтку в Патагонії (Південна Аргентина), що належить німцям.
Рим, 8 вересня (ТАРС). Римське радіо передає, ніби Гітлера бачили в Гамбурзі. Гітлер живе під чужим ім’ям.
Лондон, 9 вересня (ТАРС). Кореспондент агентства Рейтер повідомляє з Берліна, що 8 вересня заступник бургомістра Берліна доктор Карл Марон заявив, що, на його тверде переконання, Адольф Гітлер живий.
Лондон, 9 вересня (ТАРС). Як передає агентство Рейтер, за словами газети «Івнінг стандард», співробітники Скотланд-Ярду вважають, що Гітлер усе ще живий.
Нью-Йорк, 23 вересня (ТАРС). Кореспондент газети «П. М.» Бернштейн, який нещодавно повернувся з Німеччини, вважає, що коханка Гітлера Єва Браун жива. Він повідомляє, що служниця Єви Браун бачила останню два місяці тому в Мюнхені під охороною двох американських офіцерів.
Після цієї серії суперечливих чуток головна газета СРСР немов забула про долю Гітлера. Офіційне повідомлення про його смерть так і не було опубліковане. Чому?! Сталін не вірив доказам полковника Горбушина? Подивимось, наскільки вони були серйозні.
2 травня 1945 року 3-тя ударна армія штурмувала рейхстаг. У гітлерівській Німеччині парламент фактично нічого не важив (як в СРСР — Верховна Рада), але червоний прапор із серпом та молотом на куполі цієї будівлі був чудовим символом Перемоги.
Групу Горбушина рейхстаг не цікавив. Вона знала: якщо Гітлер у Берліні, то шукати його треба за півкілометра звідси, в рейхсканцелярії, а точніше, у сховищі під нею, захищеному від бомб і снарядів. Та чи в Берліні він? І чи взагалі живий? Напередодні ввечері гамбурзька радіостанція сповістила, що фюрер «загинув на своєму командному пункті в битві за Німеччину, борючись до останнього подиху проти більшовизму». Саме це повідомлення газета «Правда» назвала фашистським трюком...
Розвідники ввійшли до рейхсканцелярії, коли в ній ще стріляли. Спустилися з ліхтариками до сховища, що нагадувало темний лабіринт. Випадково знайшли переляканого чоловічка в цивільному, який виявився опалювачем. Він провів групу до «фюрербункера», розташованого під садом рейхсканцелярії.
«Апартаменти Гітлера були порожні, — згадує перекладач розвідгрупи Олена Ржевська. — На стіні висів портрет Фрідріха Великого, у шафі френч Гітлера, на спинці стільця ще один його френч — темно-сірий. Опалювач сказав, що, перебуваючи в коридорі, він бачив, як із цих кімнат винесли два трупи, загорнуті в сірі ковдри, і понесли їх до виходу зі сховища. На цьому обірвалася нитка його спостережень».