цілком за першого ж побачення з ними, коли приніс йому винесені в рукаві два олівці — м’який і твердий, стругачку та ґумку, і помітивши, що ослаблений Цеєтмаєр не матиме сил підвестися з ліжка, я прочинив двері ширше, ніж попереднього разу, й увійшов увесь до палати Цеєтмаєра, яку відтоді завжди називав палатою Цеєтмаєра, навіть коли Цеєтмаєра в ній уже не було, коли в ній залишилися тільки рисунки Цеєтмаєра, хоч для старшої медсестри та лікарів, певна річ, вона ніколи не була палатою Цеєтмаєра, а лише палатою 22-А, де лежить четверо різних пацієнтів. Тож коли я ввійшов до цієї палати, яка для мене відтоді завжди, навіть нині, коли там навіть немає рисунків Цеєтмаєра, була і буде палатою Цеєтмаєра, коли у відкритій долоні я простягнув нагріті теплом мого тіла два олівці — м’який і твердий, стругачку та ґумку, а Цеєтмаєр мовчки подякував мені одним лише поглядом своїх надприродно великих і неприродно світлих очей, я повернув голову й побачив усю стіну, завішану рисунками Цеєтмаєра, оправленими в паспарту й накритими скельцями, миттєво зрозумівши, що стою віч-на-віч із творами мистецтва. І що довше я знав Цеєтмаєра, що був ближчим свідком занепаду й, врешті-решт, розпаду його тіла й духу, то досконаліші бачив твори, немовби вони ним живилися, зрештою, це розумів і сам Цеєтмаєр, який говорив про свої рисунки «мої піраньї», саме так і казав, навпростець, приймаючи це як найочевиднішу справу під сонцем, що твори його пожирають, водночас, однак, свідомий, що коли й має присвятити чомусь своє життя, то тільки своїм піраньям, а не зубному протезуванню в Кремзі-ан-дер-Донау, яке з’їдало б його точнісінько так само — мости реставратора з Кремза, коронки власника лісопилки з-під Кремза, протези дружини годинникового майстра з Кремза кусали б його точнісінько так само, у тіло й душу, день за днем, місяць за місяцем пожирали б усе його життя; але для Цеєтмаєра дозволити себе з’їсти зубному протезуванню, хоч і за гроші, було невигідно, а рисувати, хоч і безплатно, — вигідно. Мушу вам зізнатися, сказав мені Цеєтмаєр під час одного з моїх візитів до його палати, коли я, повернувшись до нього спиною, розглядав його рисунки, що висіли на стіні, спочатку один за одним, потім у випадковій послідовності, намагаючись знайти в них якийсь прихований порядок, мушу вам зізнатися, сказав він, що останніми місяцями більшу частину часу я присвячую підрахункам і підбиванню балансу, а саме підрахункам сліду, який залишаю за собою на землі, перевіряю, наскільки він тривалий, наскільки я тривалий, скільки ще існуватиме мій злущений епідерміс, екскременти, певна річ, але й також протези й коронки, які я формував і вставляв, скільки становить сума мого буття, якщо я не привів на світ сина, доньки, до речі, теж ні, не збудував будинок, не посадив дерево, бо єдине, що я садив, — це цибулинні рослини в моєму садку перед орендованою квартирою в Кремзі-ан-дер-Донау, оскільки я винаймав квартиру саме на першому поверсі, а отже, намагаючись бути у своїх підрахунках якнайстараннішим, я додаю також цибулинні рослини, хоч найтриваліші, мабуть, протези, які можуть пережити навіть кремацію, що й казати про традиційне поховання, і в усьому цьому рисунки не здаються особливо тривалими, однак я маю враження, що саме вони найтриваліші або принаймні найсуттєвіші. Якби я міг віддати збереження всіх протезів за збереження одного рисунка, сказав Цеєтмаєр, я не замислився б ні на мить, після чого я почув, коли він, виснажений цією промовою, відкинувся на подушку, як щось скотилося з ковдри і тричі підскочило на підлозі. Це була ґумка, одна з тих багатьох, які я впродовж кількох місяців приносив йому з курсів арт-терапії, де мене, зрештою, засуджували, так, варто сказати це навпростець, явно засуджували за те, що я виношу матеріали для Цеєтмаєра, оскільки доктор Пауль Іммерфолль, відомий у всьому світі поборник арт-терапії, нічого не засуджував із таким завзяттям, як заняття мистецтвом поза групою арт-терапії, а решта лікарів, старша медсестра, охоронці Длугий і Ауербах, певна річ, підтримували його в цьому осуді, через що Цеєтмаєр став їхнім найбільшим ворогом, а що досконаліші рисунки він створював