Milano, Paris, Wien, а також два дещо пониклі бріоші; зрештою, колись тут було ще простіше, майже геть безбарвно, я із сімдесятих років пам’ятаю вибляклі до кольору піщаника стіни, прямі, темні літери, прикріплені до муру, жодного навісу, не дві, а одна-єдина лавка. Симпатичні, хоч великого захоплення не викликали; ми з моєю дружиною полюбляли великі вокзали у великих містах, зрештою, я й донині захоплююся великими вокзалами у великих містах, особливо вокзалами пересадки, особливо терміналами, у яких під просторою залою зі скла і сталі, думав я тепер, поїдаючи бріош у гетцманнсдорфсько-вуллерсдорфському вокзальному генделику, шляхи до нових міст — великих і малих — поєднуються між собою в одну зв’язку, судомно стиснуту будівлею вокзалу, який є провісником багатьох ще не збагненних подій; ми любили вокзал у Лейпцигу — цю їдальню гігантів, любили Франкфурт, Цюрих, у найгіршому разі навіть віденські вокзали, з яких жоден не справляє відповідного враження, оскільки їх відбудували, коли в суспільства вже відібрали будь-яке мистецтво, жоден, окрім, можливо, Вестбангофу, але навіть віденські вокзали, здебільшого абсолютно незадовільні, здавалися нам гарними, хоч і не зіставними з паризькими чи лондонськими, через перспективи, які містили в собі, можливо, тому, якщо навіть нам траплялося посваритися перед самим від’їздом, перший великий вокзал у великому місті покращував настрій, і далі ми вже їхали веселі та примирені, хоча, вочевидь, слід додати, що під час усіх наших подорожей, яких упродовж одинадцяти років нашого подружнього життя було чимало, ми посварилися перед самим від’їздом три, щонайбільше чотири рази, оскільки саме передчуття того, що ми маємо побачити, доводило нас до справжньої ейфорії — і мене, і мою дружину, і навіть, я сказав би, особливо мою дружину, яка в цьому не мала собі рівних, немовби хтось умонтував у неї окремий двигун, що підштовхував резервувати квитки й ночівлю в пансіонатах, перевіряти найзручніші сполучення і, врешті- решт, купувати з випередженням путівники містами й тамтешніми музеями, й мистецькими колекціями, що інколи межувало з неможливістю, оскільки більшість музеїв і мистецьких колекцій продають путівники своїми експозиціями лише в музейній крамниці й нечасто розсилають їх по книгарнях у всій країні, у сусідніх країнах і навіть дальших, але моя дружина мала свої методи, щоби ще перед від’їздом добути з допомогою надійного книготорговця путівники не лише знаменитими музеями та колекціями, а й менш знаними, як правило, зрештою, несправедливо менш знаними, оскільки вона наполягала, що оглядання колекції без відповідного попереднього ознайомлення з нею, без заглиблення в її історію, а також мотивації та риси характеру колекціонерів і навіть спосіб розвішувати картини в минулому свідчить про скандальну неготовність до відвідування; якщо ж про мене мова, то я мав і далі маю геть інший погляд на цю справу й інколи, навпаки, дуже хотів не мати ані найменшого поняття про історію колекції, про мотивації та риси характеру колекціонерів, а особливо про спосіб розвішувати картини в минулому, бо розвішані вони були здебільшого так, що цілковито унеможливлювали оглядання, справжню