Утім, тема вічності лишається суперечливою і часто безкомпромісною. Тож Тетянка, природно, теж зникла за обрієм, стершись обставинами і часом, що є нещадними і сильнішими від бажань.
Коли поряд зринула Надійка, Влад вирішив винайняти квартиру для зустрічей. Не може ж він швендяти по всьому місту – ще побачить хтось і донесе дружині. Нащо йому ці проблеми? Надійка, щоправда, якось швидко і безболісно відсіялась, бо до філармонії завітала мегазірка на ім’я Катерина…
Ось ця жінка лишила добрячий слід у його житті. Вона була старшою від нього років на вісім і скорила його в першу ж мить. Катерина була оповита шлейфом потужної енергетики й сексуальності, у яку він занурився і отримав таке натхнення, якого не мав ніколи в житті.
Він відчував себе мало не Паганіні.
Йому море по коліно!
Скоро світ дізнається про Видатного Скрипаля!
Зовсім скоро!
Це була шалена до безтями пристрасть, яка тривала найдовше з усіх його стосунків – півтора року.
Усе було би чудово, якби одного дня Катерина несподівано не заявила, що любить його так сильно, що не може без нього жити. Він мусить бути поряд з нею постійно, нерозлучно й віддано. Ні з ким ділити його вона не збирається віднині.
Цього лише йому бракувало…
– Я одружений, сонечко моє дороге! – спробував м’яко залагодити «ситуацію» Влад.
– То й що? Дружина – не стіна, ти хіба не чув? – безапеляційно відказала вона.
– Я не можу, ти що! У мене син! Я не лишу сім’ю.
– Ти ж її не любиш! – ішла в наступ Катерина.
– Що з того? У мене є обов’язки. Я свідомий чоловік.
– Свідомий чоловік? – раптом розсміялась вона йому в лице. – Ти жартуєш? Знаю я про твої «свідомі походеньки»!
Влад сторопів.
– Що ти маєш на увазі? – прошипів він, втрачаючи рештки терпіння.
– Думаєш, про тебе ніхто нічого не знає? Милий мій! Ти де живеш? У нашому «великому селі», щоб ти знав, інформування налагоджене пречудово! Твою біографію я знаю від «А» до «Я»!
– Ти впхнула носа туди, куди було не слід його пхати! – скрикнув він, остаточно втративши терпець.
– Я тебе попередила. А ти собі як знаєш, – незворушно знизала плечима вона.
– Слухай. Ти мене взагалі любиш? – спитав Влад.
– Люблю. Ще й як люблю. Ти навіть не уявляєш, як сильно я тебе люблю!
Влад затиснув голову руками й прожогом вискочив із квартири. Земля захиталась під його ногами. Катерина лишилась там, вочевидь, очікуючи на його швидке повернення з манатками.
Із того дня життя Влада перетворилось на пекло. Катерина кожного дня влаштовувала істерики не лише в їхній квартирі, але й у філармонії. Владові було соромно перед колегами – він не знав, чи чують вони ці розбірки. Вона погрожувала піти до дружини і все розповісти. Влад був знервований, розгублений і не тямив, що має робити. Із такою проблемою він ще не стикався.
Пристрасть, певна річ, випарувалась із нього ще в той день, коли вона заявила йому про свою «сильну любов». Ця жінка стала йому бридкою, проте він був змушений з нею спати: вона повсякчас йому погрожувала. Замість натхнення він отримував систематичні дозовані порції божевілля. Додому приходив зі страхом, що Людмила вже все знає.
Тим часом Катерина таки дотримала свого слова. Вона пішла до Людмили й виклала перед тою зібране нею розгорнуте «досьє» на бідолашного Влада, одним махом зруйнувавши їхній шлюб. Хтозна, де їй вдалося розкопати інформацію про стосунки з усіма попередніми його коханками. Розповіла їй і про квартиру, в яку, «на доказ», запропонувала поїхати.
– Бачив би ти її очі, – захоплено ділилась вона з Владом своїм вчинком, нещільно причинивши двері гримерки. – Вона сказала, що не здогадувалась про такий бік твого життя. Для неї це виявилось цілковитою несподіванкою. Сердешна думала, що добре тебе знає, і була впевнена у твоїй порядності, уявляєш?! А ще сказала, що тепер я можу тебе забирати. Тому, милий мій, я тебе забираю! – додала вона і заливисто розсміялась.
Влад сидів, утиснений у спинку крісла, і мовчки дивився на цю жінку, цю мегазірку, яка колись скорила його з першого погляду. Дивився і не міг повірити, що його життя, яке він, здавалося, контролював, полетіло тепер шкереберть. Господи, та вона ж просто божевільна. Божевільна! От і все пояснення. Утім, від цього усвідомлення легше йому не стало.
Повернувшись додому, Влад застав при порозі валізу зі своїми манатками і новий замок у дверях. Що ж, це навіть кращий варіант подій, які могли би розгорнутись тепер. Він вирішив не дзвонити у двері, бо знав: якщо подзвонить – на нього чекатиме грандіозний скандал. А навіщо це йому тепер? Йому донесхочу вистачало скандалів з Катериною. Та й сенсу в цьому не було: він винен перед Людмилою, і виправдання йому немає. Вона не хоче його бачити і має на те повне право. До того ж дивитися їй у вічі він не зміг би. Не зміг би, бо куля, що котилась небезпечним схилом, сягнула межі й нарешті вибухнула. Він постояв у тому смороді, поклав ключі на килимок під дверима, взяв валізу й пішов.