Розділ IX
Деякі висновки
Передусім ми прагнули продемонструвати, як застосування традиційних свідчень дає змогу вирішувати питання, котрі сьогодні постають безпосередньо, розкривати поточний стан, у якому перебуває людство, та в той самий час формувати судження щодо всіх складників сучасної цивілізації, керуючись виключно істиною, а не загальноприйнятими правилами чи сентиментальними преференціями. Водночас ми не претендуємо на вичерпний розгляд предмета в усіх його подробицях та на опрацювання всіх його аспектів без винятку. Принципи, якими ми невпинно надихаємось, змушують нас представляти погляди, котрі є сутнісно синтетичними, а не аналітичними[179], як у випадку «профанного» знання; та саме тому, що ці погляди синтетичні, ми можемо просунутися значно далі у справжньому поясненні, ніж будь-який аналіз, який фактично є виключно описовим. В усякому разі, ми вважаємо, що сказали досить, аби здатні на осягнення люди змогли для себе дійти принаймні деяких висновків, якими можна підсумувати наш виклад. Вони можуть бути певні, що ця діяльність становитиме для них значно більшу цінність, ніж читання, яке не залишає місця для рефлексій та медитацій, з огляду на що ми, навпаки, прагнули визначити відповідну відправну точку, від якої можна було би відштовхнутися і піднестися над безліччю марних індивідуальних думок. Варто сказати декілька слів про те, що могли би назвати практичною сферою цього дослідження; ми могли би знехтувати чи не цікавитись цією сферою, якби дотримувались метафізичної доктрини, стосовно якої будь-яке застосування є лише відносним та акцидентальним[180]; та ми вели мову саме про додатки. Крім того, з будь-якої практичної точки зору вони наділені подвійним сенсом: є законними наслідками принципів та нормального розвитку доктрини, котра, будучи єдиною та універсальною, повинна охоплювати всі порядки реальності без жодних винятків; у той самий час вони, принаймні для декого, є підготовчим засобом для особистого сходження до вищого знання, що ми пояснювали у зв’язку з «сакральною наукою». Але, крім того, ніщо не забороняє розглядати сферу застосування як наділену власною цінністю, за умови, що водночас її прив’язаність до принципів ніколи не буде випускатися з уваги; а це дуже вірогідна небезпека, оскільки саме тут лежить витік виродження, котре породило «профанну науку»; втім, вона не страшна тим, хто усвідомлює, що все існує та цілком залежить від чистої інтелектуальності, а не виходить свідомо з того, що може бути тільки ілюзорним. Як ми вже неодноразово наголошували, початок усього — знання; і те, що здається найбільш віддаленим від практичної сфери, виявляється найефективнішим у цій самій сфері, оскільки інакше там, як і деінде, неможливо було би домогтись чогось дійсного та прийнятного, окрім марної та поверхневої метушні. Ось чому можемо сказати, конкретніше розкриваючи суть питання, що сьогодні стоїть перед нами: якби люди усвідомлювали істинну природу сучасного світу, він негайно припинив би своє існування, оскільки його існування, як і будь-яке невігластво та обмеження, є виключно негативним: воно ґрунтується тільки на запереченні традиційної та надлюдської істини. Такий перехід не супроводжувався би катастрофами, які здаються неминучими при решті варіантів; невже ми не маємо рації, коли стверджуємо, що таке знання здатне призвести до дійсно незліченних практичних результатів? Однак, з іншого боку, звісно, складно припустити, щоб усі люди домоглися володіння цим знанням, від якого більшість сьогодні далі, ніж будь-коли; втім, цього і не потрібно, досить лише невеликої еліти, вправної у керуванні масами, котрі коритимуться її навіюванням, навіть не знаючи про існування такої еліти чи властиві їй методи впливу; та чи справді Захід ще спроможний утворити таку еліту?
Ми не будемо повертатися до вже сказаного нами щодо ролі інтелектуальної еліти, яку вона змогла б зіграти за певного збігу обставин у більш-менш близькому майбутньому. Обмежимося лише таким зауваженням: в який би спосіб не відбувалась трансформація, що є складовою частиною так званого переходу від одного світу до іншого, така трансформація, незалежно від тривалості циклів, навіть якщо й набуває вигляду раптового розриву, насправді ніколи не передбачає його, оскільки існує причинна послідовність, яка з’єднує цикли воєдино. Еліта, яку маємо на увазі, якби їй вдалося сформуватись, поки на це ще є час, могла би провести підготовчу роботу, аби зміни відбулись за найсприятливіших обставин, а сум’яття, що неодмінно супроводжуватиме їх, було зведене до мінімуму; та навіть у протилежному разі вона завжди матиме перед собою інше завдання, значно важливіше за попереднє, — сприяти збереженню всього, що зобов’язане вижити у поточному світі, та зведенню світу прийдешнього. Очевидно, що насправді немає потреби очікувати завершення низхідного руху, щоб приступити до підготовки нового сходження, оскільки нам відомо, що саме сходження є неминучим, навіть якщо неможливо запобігти завершенню спуску певним катаклізмом; і тому, в будь-якому випадку, проведена робота не буде марною: хоча б через ту користь, яку еліта спроможна почерпнути у ній, а також, зважаючи на подальші її результати, що торкнуться всього людства.
179
Аналітичні і синтетичні судження — класи суджень, які відрізняються один від одного способом встановлення їхньої істинності. Якщо істинність перших встановлюється з допомогою логічного аналізу, то істинність других — із допомогою звернення до позалогічних міркувань. Уперше чітке формулювання аналітичних і синтетичних суджень зробив І. Кант
180
Акциденція (латина, accidentia — випадковість) — неістотна властивість чогось