— Вера також дізналася про зґвалтування.
— Так, моя мама постаралася. Вона грала на бажанні Вери захистити Андерса та приховати все це заради власної вигоди. Вона давала їй гроші або пропонувала високооплачувану роботу, щоб та мовчала.
— Як думаєш, рано чи пізно Вера дізналася про те, що трапилося з Нільсом?
— Я впевнений у цьому. Гадаю, що Андерс розповів їй.
Патрик подумав уголос:
— Імовірно, Вера вбила Алекс не лише тому, що не хотіла, щоб усі дізналися про зґвалтування, а й тому, щоб Андерса не звинуватили у вбивстві Нільса.
Ян задоволено всміхнувся.
— І це комічно з огляду на те, що ніхто не став би порушувати справу, бо відтоді минуло так багато років. До того ж ми тоді були дітьми, та й обставини теж відігравали важливу роль.
Патрик не міг не погодитися з Яном. Якби Алекс прийшла до поліції та розповіла про все, що відбулося, то це не мало б жодних юридичних наслідків. Однак Вера, імовірно, ніколи цього не розуміла й вважала, що Андерс справді ризикує опинитися за ґратами.
— Опісля ви підтримували зв’язок? З Андерсом і Алекс?
— Ні. Алекс майже одразу переїхала, а Андерс із головою поринув у свій власний світ. Звісно, інколи ми бачилися, але вже після того, як Андерс зателефонував мені після вбивства Алекс і накричав, стверджуючи, що це я її вбив. Тоді ми вперше почули один одного за двадцять п’ять років. Звичайно, я сказав йому, що це не так, але він не здавався.
— Ти знав про те, що Алекс думала піти до поліції та розповісти про вбивство Нільса?
— Я дізнався про це лише після її смерті. Андерс розповів мені.
Ян беземоційно пускав кільця диму.
— Що було б, якби ти взнав про це раніше?
— Цього ми ніколи не дізнаємося.
Він обернувся до Патрика й уважно подивився на нього своїми крижаними блакитними очима. Патрика аж дрож пройняв. Цього вони справді не взнають ніколи.
— Але, як кажуть, ніхто не став би порушувати справу. Та я маю зізнатися, що все це дещо погіршило б наші з матір’ю стосунки. — Ян різко змінив тему: — Я чув, що Андерс і Алекс спали разом. Пліткують про красуню та чудовисько. Я сам припускаю, що це стара дружба…
Патрик не відчував жодного співчуття до чоловіка, який сидів поруч. Авжеж, дитиною йому довелося пережити пекло, але це пробуджувало лише краплю співчуття. З нього просочувалися гнів та злість. Патрик негайно запитав:
— Твої батьки загинули за трагічних обставин. Чи знаєш ти щось іще, окрім того, що встановило слідство?
На обличчі Яна промайнула посмішка. Він опустив вікно й викинув недопалок.
— Нещасні випадки трапляються миттєво, чи не так? Падає лампа, загоряються штори. Маленькі обставини, що разом становлять небезпеку. Тільки Бог знає, чому нещастя стаються з тими, хто заслуговує на це.
— Чому ти погодився зустрітися зі мною? Чому розповідаєш усе це?
— Насправді я сам здивований. Я не хотів іти, але допитливість узяла гору, припускаю, саме тому я тут. Мені було цікаво, що ти знаєш і про що здогадуєшся. До того ж усім нам кортить виговоритися бодай комусь про свої злочини чи вчинки. Особливо коли цей «хтось» не може нічого з цим вдіяти. Смерть Нільса залишилася в далекому минулому. Якщо моє слово суперечитиме твоєму, то, боюся, тобі ніхто не повірить.
Ян вийшов з автомобіля, але різко обернувся й притулився до дверей.
— Я вважаю, що злочини інколи виправдовуються. Одного дня я успадкую всі статки Неллі. Якби Нільс був живий, то я сумніваюся, що вони б дісталися мені.
Ян попрощався з Патриком, притуливши два пальці до лоба, а опісля зачинив дверцята й попростував до свого автомобіля. Патрик усміхнувся. Вочевидь, Ян не знав ані про зв’язок Джулії з Неллі, ані про те, яку роль Джулія відігрáє того дня, коли заповіт набере чинності. Беззаперечно, Бог сам вирішує, хто на що заслуговує.
Він сидів на своєму маленькому балконі й насолоджувався теплим бризом, що пестив його зморшкувате обличчя. Яскраві промені сонця лікували його хворе й втомлене роками тіло. Ейлерт почувався радісно та безтурботно. Щодня він ходив на роботу на рибний ринок, де допомагав продавати улов, який вивантажували з катерів.
Тут людей похилого віку ніхто не позбавляв права бути корисними. Сам Ейлерт відчував, що тут його більше поважають і цінують, ніж будь-де в іншому місці. Повільно, але впевнено в цьому маленькому містечку в нього почали з’являтися нові друзі. Звісно, з мовою йому спочатку було непросто, але згодом Ейлерт помітив, що в нього чудово вдається навіть із жестами та хорошим ставленням, і незабаром його словниковий запас збільшився. Маленька чарка або дві після плідної роботи допомагали йому побороти сором’язливість, і Ейлерт сам здивувався тому, як швидко почав перетворюватися на говіркого чоловіка.
Він сидів на балконі й дивився на несамовите синє море — такого синього моря він ані разу не бачив у своєму житті — та вперше почувався так близько до раю.
Та особливої гостроти його життю додавав щоденний флірт із пишною власницею пансіонату Розою. Інколи Ейлерт грався з думкою, що колись це може перерости в щось більше. Його це втішало, та й не дивно: людина не створена для життя на самоті.
Ейлерт на мить згадав про Свеа. Та зараз же відкинув цю неприємну думку, заплющив очі й поринув у насолоду заслуженою сієстою.
ВІД МАЙСТРА ПСИХОЛОГІЧНОГО ТРИЛЕРУ, «ШВЕДСЬКОЇ АҐАТИ КРІСТІ»!
Книжки Камілли Лекберґ перекладено 35 мовами в 55 країнах світу і видано загальним накладом 12 мільйонів екземплярів. Письменниця є володаркою престижної нагороди “Grand Prix de Literature"!
За мотивами її творів відзняли популярний шведський телесеріал!
У Ф’єлльбацці споконвіку панували спокій і злагода. Таким майже ідеальним було рідне містечко молодої письменниці Еріки Фалк. Та одного разу тихе й розмірене життя Ф’єлльбакки зруйнувала моторошна подія: за загадкових обставин загинула подруга дитинства Еріки. Красуню Алекс знайшли з перерізаними венами у ванній. Від морозяного зимового повітря тіло дівчини перетворилося на кригу. Висновок поліції — самогубство. Але Еріка не вірить у це. Разом з місцевим детективом Патриком Еріка розпочинає власне таємне розслідування смерті «крижаної принцеси». Чи вдасться їм пробити тверду кригу старих сімейних секретів, головоломок і брехні, які міцно скували похмуре містечко Ф'єлльбакку?
Заплутано та приголомшливо, як і той крижаний пейзаж, що змальовує автор.