…Кілька слів про досвід зарубіжних кулінарів. Взірцем раціонального режиму харчування тамтешні гурмани вважають салат “Пейзан-модерн”. Це мішанка з бананів, ананасів, грейпфрута, манго, омарів, кокосового молока та іншої екзотичної петрушки. Проте труднощі заготовчого порядку не дозволяють нам рекомендувати такий салат.
ГРОЗА ХУЛІГАНІВ
Мої ребра ледь витримали обійми щасливого новосела.
— Дивися, друже! — кричав він. — Вікна у півстіни, сейсмобезпечний паркет, кахляна ванна, стерильний туалет! А що я мав раніше?
— Куток у тітки…
— І секретні поцілунки з власною дружиною!
— А нині маєш палаццо!
— Ура! — вигукнув приятель.
Бабахнуло шампанське.
Потому ми вийшли на балкон.
Серед зелені й води височіли новенькі небодряпи.
Бульдозери згортали до рукотворного урвища залишки блоків, плиток, скла та іншу умовну економію.
— Там буде Парк будівельників, — повідомив приятель.
— Яка краса! — видихнув я.
— Міф! — підтримав приятель.
— Дарницька Венеція!
— Дніпровська Швейцарія!
Втомлене сонце поволі занурювалося у далекі втаємничені плеса.
— Ідилія! — розчулився приятель.
І тут занявкало, заверещало, завило на манер котячого концерту.
Внизу, на містку через канал, джаз-банда непризовного віку дерла горлянки під гітару і банджо.
— Вилізли… Себе показати, людей полякати… Стиляжна кумпанія — ганьба мікрорайону, — пояснив приятель.
Через місток чимчикували дві літні жінки з продовольчими сумками типу “рюкзак”.
— Зараз почнеться хуліганство, — попередив приятель.
І справді, тільки-но поважні матрони наблизились до молодиків, кумпанія ревнула:
Не долго мучилась старушка В матросских опытных рука-а-ах!..
Жінки підстрибнули, мов школярки, і пустилися навтьоки.
— Міліція! — чомусь пошепки покликав я.
— Ет… Що там один старшина зробить! — махнув рукою приятель.
У цей час джаз-банда вміло змахнула берет з якогось чоловіка і вибила на ньому (на береті, а не чоловікові, його щастя!) чечітку.
— Кого ображають, іроди, — затіпався приятель, — члена-кореспондента Інституту педагогіки!
— Паском би їх! — сказав я.
— Для таких і батога не жаль, — підтримав приятель. Аж ось хулігани кинули збиткуватися над жертвою і всі як один ввічливо вклонилися двометровому парубку.
— Ти ба! — зачудувався я.
— То борець, — прокоментував приятель, — учасник міжнародних спортивних форумів…
Борець посварився на кумпанію пальцем і посунув далі.
Знову вдарили щипкові інструменти, і джаз-банда пішла вихилясом навколо якихось переляканих молодиць, примушуючи останніх танцювати.
Сутеніло.
— Ну, мені пора, — заквапився я, — поки ще видно…
— Та не бійся! — засміявся приятель. — Проведу, не зачеплять. Вони мене десятою дорогою обходять! Як-не-як — дружинник!
І він з гідністю помахав червоною пов’язкою.
КОНТЕКСТИ
НАРЕШТІ ВІН ГЛЯНУВ ПРАВДІ У ВІЧІ, І ТА НЕ ВИТРИМАЛА ЙОГО БРЕХЛИВОГО ПОГЛЯДУ.
З РЕЦЕНЗІЇ: “ПИСЬМЕННИК ВМІЄ БУКВАЛЬНО КІЛЬКОМА МАЗКАМИ ВИКЛИКАТИ ОГИДУ ДО СВОГО ГЕРОЯ”.
ЦІКАВО, НА СКІЛЬКИ ОДСУНУЛОСЯ ВІДКРИТТЯ ВІЧНОГО ДВИГУНА З ВИНАХОДОМ САМОГОННОГО АПАРАТА?
У КОЖНОГО ДАНТЕСА Є СВІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ПОЕТ.
КУЛЬТУРА ПІШЛА ВПЕРЕД, БЕЗКУЛЬТУР’Я ЛИШИЛОСЬ НА МІСЦІ.
ТАК БОЯВСЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ, ЩО ПІДРОБЛЯВ ВЛАСНИЙ ПІДПИС.
З РЕЦЕНЗІЇ: “АВТОР ПОКАЗАВ СЕБЕ БЕЗДУМНИМ ІНТЕЛЕКТУАЛОМ”.
БУВАЄ, ЛЮДИНУ Б’ЮТЬ НА СМЕРТЬ. А БУВАЄ — НА ВСЕ ЖИТТЯ.
ПАМ’ЯТАЙМО: І ДАЛЬТОНІЗМ Є ОРИГІНАЛЬНИМ БАЧЕННЯМ СВІТУ.
З РЕЦЕНЗІЇ: “ЦІКАВА СЮЖЕТНА ЛІНІЯ ПРИВЕЛА ГЕРОЇНЮ ДО САМОГУБСТВА”.
КРОКУВАВ В НОГУ З ВІКОМ. ПЕНСІЙНИМ.
НА ЗАКІНЧЕННЯ СИМПОЗІУМУ З РЕЖИМУ ЕКОНОМІЇ ВІДБУВСЯ ВЕЛИКИЙ БАНКЕТ.
А ЯК З ПЕНСІЯМИ ПО ТВОРЧІЙ ІНВАЛІДНОСТІ?
ЕПІТАФІЯ: “ЗАГИНУВ У БОРНІ З АЛКОГОЛЕМ”.
І ВІД СТИРАННЯ ГРАНІ МОЖУТЬ ГОСТРІШАТИ.