ДЕГУСТАТОР
Після Жовтневого пленуму 1985 року. За систематичну п’янку на роботі пана Іванова вирішили звільнити з роботи.
Задумався Іван Іванович. Що й робить – не знає.
Пішов в магазин з пересердя, щоб примочить своє горе, купив газету.
Прийшов додому, сів на дивані, читає: такому-то підприємству потрібний дегустатор. Аж підскочив від радощів. Записав адресу і бігом вперед, щоб ніхто не попередив.
Приходить у відділ кадрів. А п’яничок за п’ять кілометрів видно. Кадровичка до нього:
– Ваші документи? Подивилась, погортала. – Пробачте, – я без директора прийняти не можу. Приходьте, будь ласка, завтра.
Приходить на другий день до директора. Директор подивився і до секретарки:
– А ну, Машенька, принесіть, будь ласка, чарочку.
Безробітний понюхав, пригубив:
– Столична.
– Вірно.
Потім принесли другу, третю ... п’яту і так далі, але безробітний відповідав бездоганно. Причини, щоб відмовити чоловікові не було, і тоді директор до секретарки:
– А ти піди та попісяй...
Принесла. Подала. Іван Іванович подивився, понюхав і відповіє:
– Два місяці вагітності.
Потім повернувся до директора.
– Сказати від кого?
– Не потрібно.
КУДИ ГРОШІ ДІВАЄТЕ?
Через двадцять років після останнього Указу наш Генераль- ний вирішив поїздить по Союзу (був колись такий), і подивитись, як же живуть люди після його нововведень про заборону горілки.
Зустрічає студента-заочника і запитує:
– Ким ви працюєте?
– Робітником.
– Скільки ж ви заробляєте в місяць?
– П’ятсот карбованців.
– А скільки коштує суха ковбаса?
– Двадцять копійок за кілограм.
– Маєте машину?
– А навіщо вона потрібна, коли і так досить маршрутного транспорту. Три копійки то, майже, не гроші.
– А куди ж ви діваєте гроші?
– Збираю на пляшку горілки.
НА ПОДАРУНОК ГЕНЕРАЛЬНОМУ
Після знаменитого Горбачовського Указу про сухий закон в одному тайговому селищі розпивати спиртні напої заборонили щонайменше, як за три кілометри від поселень. І хоч горілки ніде не було, але геологи за великим знайомством дістали пляшечку оковитої. А як же її випити, коли навколо сотні очей? Ото ж і махонули в тайгу за кілометрів сім від селища. Тільки-но хлопці облаштувались на галявині, аж дивляться, рядом приземляється вертоліт, з якого виходять кедебісти, і до хлопців:
– Який привід для сабантуя?
– Говорять, що сьогодні день народження Генерального.
От і вирішили за його здоров’я.
– Ну що ж, тоді гоніть по п’ятдесят карбованців на подарунок.
ВИКРУТИВСЯ
Коли Микита Сергійович був у США, журналісти, глузуючи, запитали:
– Миките Сергієвичу, чому у вашій державі так багато злодіїв?
– Бо є що красти.
ДЕ ДІВСЯ ГЕРШКО?
Два євреї попали в Москву на двадцять перший партз’їзд.
Перед присутніми виступав Микита Сергійович.
– Товариші, – говорив він. – За останні роки ми добились визначних успіхів за всіма показниками народного господарства.
Так, хліба ми стали вирощувати в три рази більше, м’яса в чотири, риби в п’ять разів і т.д. і т.д.
Коли Хрущов зробив паузу, слово попросив Гершко:
– Шановний, Микита Сергійович, скажіть, будь ласка, а де все те, про що ви говорили, куди воно дівається?
– Хто мене запитує?
– Гершко.
– Підійдете після доповіді.
На другий день прийшов Мойша, але Гершка так і не дочекався.
Після того, як Микита закінчив свою доповідь, руку вже піднімає Мойша:
– Дорогий, Микита Сергійович, я не стану у вас запитувати, куди поділося м’ясо, риба, хліб. Ви мені ліпше скажіть, куди подівся Гершко?
м. Київ 1960 р.
ЗЕМЛЯ ПРОСІЛА
Зустрілись два куми на Трійцю і вирішили піти в ліс. Гуляли гуляли і захотілося їм по великому. Посідали. Дулись, дулись, а потім один з них і говорить:
– А що ви, куме, не кажіть, а земля просіла.
– Це ж як зрозуміти вас, куме?
– Раніше було, ото, як сяду по великому – так член аж в землю впирається. А зараз ви тільки подивіться, як вона просіла!!
ДОКТОРЕ, Я ПІТНІЮ
Приходить жінка до лікаря і жаліється:
– Докторе, я пітнію.
– Під мишкою?
– Та ні, докторе, під Гришкою. А Мішка – то мій чоловік.
с. Ворзель 1986 рік.
ДВА КУМИ
Їде чоловік на волах, а назустріч йому кум з валізою і гукає до нього:
– Добридень, вам куме, чи не могли б ви і мене трохи підвезти?