Выбрать главу

– А чому б то й ні, ще й питаєте! Звичайно. Сідайте, куме, сідайте. Доброго здоров’ячка вам.

Сів кум поруч, проїхали метрів триста, як знов просить кума, щоб той зупинив свій транспорт.

– Що, куме, трапилось? – питає перший.

– Хочу, хай мене Господь простять, по великому.

– Вас почекати чи ви самі догоните?

– Дожену сам.

Поїхали. Їхали-їхали. Вже й далеченько від’їхали, а кума все нема і нема.

Розвернулись. Під’їхали. Запитують:

– Що трапилось, куме?

– Та от покакати я покакав, та ніяк не можу попісяти.

– Ой, куме-куме, так ви ж наступили на кінець.

КУКУРУДЗЯНЕ ТРІПЛО

Помер Микита Сергійович і попав у рай. В раю, як і на наших заводах та фабриках, є скрізь своя прохідна і свій відділ кадрів.

Ото на одну з них і приходить Микита, став і дивиться:

сидить Карл Маркс, Володька Ульянов, Гітлер, Сталін і в кожного з них на рукаві пов’язка з емблемою "ТК". Задумався Микита Сергійович, що б це могло значити? Та поки він думав, і йому теж приліпили таку точнісінько. Ще більше задумався Микита Сергійович і звертається до Петра з Павлом:

– Я, здається, був непоганим політиком, але так і досі не можу зрозуміти, що значать оці на рукавах пов’язки з емблемою "ТК", чи не змогли б ви мені пояснити?

– Видно, поганий з вас був політик, коли не можете розібратись в такому простому питанні, – вигукнули Петро з Павлом одночасно. – Так от, Карл Маркс – це теоретик Комунізму, Ленін – це творець Комунізму, Гітлер – це терорист Комунізму.

– А хто ж тоді, на вашу думку, я?

– А ти просто тріпло кукурудзяне.

ПОРА ЗАВ’ЯЗУВАТЬ З П’ЯНКОЮ

Їдуть Василь Іванович з Петькою в таксі. Раптом їх зупиняє розкішна жінка і проситься, щоб ті її підвезли. Взяли.

Жінка сіла навпроти дзеркала, розчепирила ноги так, що вся краса її чудова засвітилась на весь салон. Петька терпів-терпів, а коли вже терпець увірвався – він взяв і сфокусував те чудне видіння на Василя Івановича, який дрімав. А коли той відкрив очі і глянув у люстерко, то йому здалося, що його морда стала схожою на те, що він побачив у ній. Василь Іванович звернувся до Петькі:

– Слухай, Петька, пора зав’язувати з цією п’янкою, а то морда вже на манду стала схожа.

КОМСОМОЛЬСЬКЕ ВЕСІЛЛЯ

Гуляють комсомольське весілля на Півночі. Всі напились до свинячого вереску. Половина гостей за столом, половина під столом. Нарешті один з них піднімається і гукає на всю залу:

– Так от, хто з вас ще молоду не… пробував?

– Я!– роздалося хрюкання з-під стола.

– А ти хто такий?

– Я... жених.

– А ти ще встигнеш.

Якутія. Амга. 1986 р.

БІЛЯ ПЕРЕХОДА

Двоє друзів біля переходу дивляться, як собака перебігає дорогу через перехід і один до другого:

– Грицю, а ти знаєш, чого жінки попадають під колеса автомобіля частіше ніж собаки?

– Ні.

– А ти от придивися до собаки, яка перебігає дорогу, яка вона розумна. Вона, перше як ступити на дорогу, то дивиться наліво, а як добігла до середи, то відразу дивиться направо. А жінка вирячить очі на симпатичного мужика, мов корова на нові ворота, замість того, щоб дивитись на дорогу, от тобі і вся причина.

РАЗОМ ПОВЕЧЕРЯЛИ

Стоїть часовий на посту і дуже захотів в туалет, а пост залишать заборонено. Він тут же швиденько зробив своє діло, став і стоїть. Аж дивиться, йде генерал, забрав у солдата автомат і до нього:

– Ану їж дермо, а то застрелю.

Діватися було нікуди і солдату прийшлось з’їсти дермо.

Генерал до солдата:

– Молодець, солдат, – і віддав йому автомат. А як солдат взяв автомата, як тут же скомандував до генерала:

– А тепер ти їж, інакше застрелю.

А на вечірній перевірці генерал провіряв взвод і раптом помітив того днювального і йому підморгнув. А товариш, який стояв поруч, помітив це і до солдата:

– А звідки ти його знаєш?

– Та вчора разом вечеряли.

1980 р.

БІЛЯ ЮВЕЛІРНОГО МАГАЗИНА

– Ти кого це так довго чекаш?– Гаврило до Петра.

– Дружину.

– І давно?

– Та вже десь більше години.

– Багато грошей взяла?

– Десь гривень двісті.

– Е, дружище, з такими грошима, як ти їй дав, тобі ще прийдеться довгенько чекати.

– І це ж чому?

– Бо що вона зможе купити за такі гроші?

В КОРЧМІ

Сидить чоловік в корчмі і постукує пальцями то з одної сторони стола, то з другої. Приходить офіціантка і запитує:

– Що ви робите, шановний?

– Відганяю крокодилів.