ЩЕ НЕ ПЕРЕВІРЯЛАСЬ
Маврикіївна приїхала з Америки, а Микитівна і запитує:
– Маврикіївна, що ти привезла з Америки?
– Не знаю, подруженько, поки ще не перевірялась.
ЯКЩО РОЗСМІШИШ...
Привела жінка коханця додому та й говорить до нього:
– Оце, якщо розсмішиш мене так, щоб я аж упісялась, то дам. А в цей час на шафі сидів її чоловік, якого вона не бачила, а коханець помітив і до коханки:
– Е, моя дорогенька, як ти зараз побачиш, хто сидить на шкафу, то ти не лише упісяєшся, а ще і укакаєшся.
1976 р.
МИКИТА І КОСАР
Їде Микита Сергійович полем, аж дивиться косар косить.
Він підійшов до нього, поздоровкався, подивився, як той косить траву, і говорить до нього:
– Ти косиш косою, яка косить лише в одну сторону, а я тобі дам ось цю, якою можна косити відразу на дві сторони, – постояв трохи, подивився, як косар косить, а потім прив’язав йому ззаду граблі, щоб той відразу ще й сіно згрібав і говорить:
– Так і коси. І поїхав.
Косить косар траву і заодно підгрібає. Піт із нього ручаями ллється, кляне вже того Микиту як тільки вміє – і вздовж, і впоперек, коли дивиться аж ось і Микита вже їде. Кинув він косу, граблі, а сам гайда в кущі. Микита за ним, догнав косара та й питає:
– Щось я не розумію тебе, Іване. Я тобі везу орден за чудову роботу, а ти ні з того, ні з сього від мене втікаєш?
– А хрен тебе знає, що ти мені везеш. Може ти везеш вила, щоб я їх нахромив на член та відразу ще і скирдував?
1961 р.
МИКИТА І СТУДЕНТ
Якось Микита Сергійович дав наказ СБУ розшукати ту людину, яка про нього складає анекдоти. Довго шукали і, нарешті, знайшли. Ним виявився студент із гуманітарного вузу – Петька Розтяпкін. Привели його до Микити в Кремль. Микита Сергійович подивився на студента і говорить: зараз у нас обід, а тому за обідом, прошу, анекдоти не складати і тут же почав розповідати, що в 1975 році у нас у кожного – буде своя квартира, власний автомобіль, дача, а ще через два-п’ять роки ми вже будемо жити при комунізмі. Сала і м’яса в країні буде вдосталь, речами ширпотребу будуть завалені всі магазини і т.д. і т.д.
Одним словом, студент слухав, слухав все, що говорив Микита і звертається до нього:
– Дорогий, Микита Сергійович, ми ж з вами домовились, щоб підчас обіду анекдоти не складать.
ЗЛОПАМ’ЯТНИЙ
То якось дідусь із бабусею обідають, а потім дідусь як лусне бабу ложкою по лобі, а бабуся до нього:
– Ти що, старий дурню, зовсім з глузду з’їхав? За що це ти мене так огрів?
– Та як згадаю, що тебе колись взяв не дівчиною, то й зараз зло бере.
м. Київ. 1959 р.
ЗАЛИШИВСЯ Б АБАЖУР
Одна подружка хвалиться іншій:
– Ти знаєш, Люсінька, я рішила викинути всі ті речі, на яких і в яких я будь-коли зраджувала своєму чоловікові.
– Е, Машенька, яка ти щаслива, а я – якби почала викидати всі ті речі, в яких і на яких я зраджувала своєму чоловікові,– відповіла друга,– то залишився б лише – абажур.
ДЯКУЮ І ЗА ТЕ
Якось їде Петро до родичів у сусіднє село на храм на підводі, аж доганяє в лісі свою кохану, яка йшла пішки.
– Сідай, Маринко, підвезу!– гукнув хлопець. Та сіла. Їдуть вони лісом, перемовляються. Дівчина думала, що хлопець запропонує їй в лісі зупинитися, але всі її сподівання були марними.
Отож, коли приїхали на місце призначення, дівчина співчутливо подивилась на свого хлопця, зіскочила з воза, подякувала хлопцю і побігла геть.
– Та нема за що,– відповів Петро.
– Дякую і за те!..– вигукнула невдоволена дівчина.
ТИМ, ХТО ЗАПІЗНИВСЯ
Тим, хто запізнився на лекцію, прошу зайняти достойні місця в кутку аудиторії, щоб вся група і вся країна знала і бачила своїх героїв,– говорив завжди викладач педагогіки в м. Харкові на інженерно-педагогічних курсах.
21.7.1982 р.
ПРО ПРИЄМНЕ МИНУЛЕ
Якось іде бабуся із внучкою лісом, а потім бабуся як зарегоче та зарегоче. Внучка до бабусі:
– Бабусю, чи з тобою бува не сталось чогось? Чому це ти так регочеш?
– Згадала, як мене колись в молодості згвалтували.
– І щож тут смішного, бабусю?
– О, знала б ти, внучко, як приємно пригадувати минуле?
27.10.1961 р.
І ДО КОГО Я ЛИШЕ ХОДИВ?
Один молодий хлопець до своєї дівчини приходив завжди напідпитку. Ото якось вона його просить:
– Слухай, мій любий, ти хоч би раз прийшов до мене у тверезому виді.
– Добре! – пообіцяв їй хлопець.