Зажурився Микита Сергійович ще більше і пішов до Володимира Ілліча. Вислухав його Володимир Ілліч і говорить:
– На жаль, нічим не можу тобі допомогти, М.С. Бачиш, я із жуліків робив комуністів, а ти з комуністів поробив жуліків.
Подумав Микита і пішов до Йосипа Віссаріоновича Сталіна:
– Ні, Микитушка, і не милься, бо бритись не будеш. Нічим я тобі не допоможу. Ти все життя займався туризмом, а потім, коли ти постарів, то ти разом із своїм дружком – котигорошком, ще й славу мою вирішив від мене відняти і місце для собе вирішив розчистити до Мавзолею. Отож, сходи краще до свого кумира – Леоніда Ілліча.
Приходить Микита Сергійович до Леоніда Ілліча і говорить:
– Дорогий, Леоніде Іллічу. Я знаю, що ти мені нічим не допоможеш, то хоч дозволь тебе запитати: чи можу я, будучи пенсіонером, працювати у ЦК?
– Ну, звичайно, можеш.
– Чи не підшукав би ти мені якусь більш-менш підходящу роботу.
– А чому б і ні. Підійдеш десь через пару деньків. А коли Микита Сергійович прийшов, то Брежнєв запропонував йому підрахувати, скільки в Радянському Союзі комуністів, туристів і артистів? Вийшов Микита Сергійович від Брежнєва, схопився за голову і ледве не плаче, аж дивиться, а назустріч йому іде старий комуніст і звертається до нього:
– Чому, Микита Сергійович, так зажурився, ледве не плачеш?
Прийшлось розповісти. Подивився чоловік на Микиту Сергійовича і говорить йому:
– Був ти дурнем, Микитушка, так ним і залишився. Та зараз вже, навіть, кожна дитина знає, що комуніст у Радянському Союзі був один, це – Володимир Ілліч, турист також один, це – ти, Микита Сергійович, ну, а решта, то – всі артисти.
1968 р.
ПОСТАВИВ ПАЛИЦЮ
Якось у військовій частині проходив лижний крос із пункту А до пункту Б через пункт В. Один солдат підійшов до старшини і просить:
– Товариш старшина. Наш маршрут буде проходити якраз через моє село. Дозвольте, будь-ласка, хоч на годину заскочити до свого дому і провідати своїх батьків.
– Добре,– сказав старшина,– на годину я дозволяю, але без гостинців, дивись, не приходь.
– Добре,– сказав Іванов,– гостинець буде, але його отримає тільки той, хто відгадає мою загадку. А коли солдат повернувся, товариші питають:
– Так яка твоя загадка?
– Хто з вас скаже, що я зробив відразу, як приїхав до батьківської хати?
– Поцілував батька і матір,– сказав Микола Коноваленко.
– Не вгадав. Далі!
– Попросив води напитись,– сказав Микола Малюк.
– Теж невгадав. Ну хто там ще?
– Поставив палиці,– сказав Олекса Михайлошин.
– Вірно. А потім?
– А потім зняв лижі,– сказав Вітя Андрусенко.
– Вірно. Отримуйте гостинці..
26.5.1967 р.
ДЕГУСТАТОР
В Німеччині проходив конкурс дегустаторів. Після того як усі вже визначились, дійшла черга і до росіянина. Йому, як і всім до цього, закрили очі і тут же замість горілки дали понюхати жіночі труси. Росіянин не розгубився і безпомилково відповів:
– Магденштрассе, 7, кв. 9, третій поверх направо.
ОДИН ЧЕРВІНЕЦЬ
Відслужив солдат і йде з царської двадцятип’ятирічної служби, аж дивиться, а тут назустріч молодичка іде. Глянув на неї і очей не може відвести. До чого ж вродлива. Тут же витяг червінець і до неї:
– Бачиш?– він може стати твоїм.
– Гаразд,– сказала жінка, але при одній умові: всього раз і якщо ти його витягнеш, то більше туди не впущу.
– Згода!– сказав солдат і приступив до роботи. Кінчив раз, вдруге, втрете і не виймає. Жінка мовчала-мовчала, а потім і говорить до солдата:
– Кінчай.
– Та я б то кінчив, жіночко, але в мене всього один червонець, а мені і ще хочеться.
Жінка терпіла-терпіла, а потім і говорить солдату:
– Слухай, служивий, забирай ти свій червонець і вали ти від мене на всі чотири сторони.
– Гаразд. Зрозумів.
РАЗ ГАВКНУВ
То якось чоловік рішив налякати свою дружину. Взяв розкладний стіл, розстягнув половинки, заліз під стіл і звідти просунув голову так – ніби вона відрубана лежить на столі. Але, коли жінка зайшла в кімнату і підійшла до столу, він взяв та й гавкнув. Від несподіванки у жінки лопнуло серце і чоловіка за це забрали в міліцію, а там справа дойшла і до суду. Суддя і запитує:
– Підсудний, розповідайте все як було.
– А що розповідати? Вона на мене все життя гавкала, але я залишився живий і не думав помирати. Звідки ж я знав, що якшо я раз гавкну, то в неї зупиниться серце От і все.