Поет Олександр Пушкін мріяв познайомитись з Наташою Ростовою і попросив свого товариша-поручика Ржевського допомогти йому в цьому. Приходять вони на бал до Ростових.
Ржевського пустили, а Пушкіна не пустили. Ото поручик і говорить:
– Я зараз зайду, відкрию кватирку в туалеті, а ти через неї залазь.
Поручик зайшов в особняк, відкрив кватирку в туалеті і, чекаючи Пушкіна, пішов танцювать. Танцює з Наташою Ростовою і тут Наташа помітила, що в поручика розстібнута ширінка. Вона йому киває:
– Поручик, у вас, мов, вікно відкрите.
– Так це я спеціально зробив. Зараз влізе мій кучерявий товариш, який хоче з вами познайомитись.
БРАТАН І ДАЇШНИК
Браток на крутому мерсі вискакує із-за повороту і на смерть збиває даїшника. Браток до нього, а той уже і не дише. Що робить?
Аж дивиться, а поруч старий цвинтар. Він даїшника в багажник і туди. Знаходить в сторожку могильника, дає йому сотню баксів, щоб той так того закопав, щоб його ніхто не знайшов. Могильник пообіцяв все зробити як сказано. Братан тут же на колеса і знову ж на тому самому місці збиває другого даїшника і знову повертається до того самого могильника. А той уже першого закопав, сидить випиває за упокій душі. Браток до могильника:
Ти що, мов так закопав, що він тут же виліз. На тобі і ще пів сотні, тільки вже постарайся по повній програмі. Могильник відповідає:
– Командир, накладка вийшла, зараз все виправимо.
Браток поїхав, а на сусідньому посту ДАЇ один інспектор говорить до другого, що це, мов мерин 600 – того мерса бігає то – туди, то – сюди, піди узнай?. Той поїхав, знайшов у сторожці дрімаючого могильника, який уже відпочивав і почав його трясти.
Той відкрив очі і побачив даїшника, і вважаючи, що це той самий, якого він щойно похоронив, стукнув лопатою по голові – хрусь – і закричав:
– Та ти, нарешті, угомонишся, чи ні?
2007 р.
ЗАРОБІТЧАНИ В МОСКВІ
Поїхали хлопці з України на заробітки в Москву. Там вони познайомились з одним безмісменом, який їх найняв до себе на роботу, щоб вони пофарбували забор. Тут же для фарбування дав два відра фарби. Але хлопцям захотілось випить і вони вирішили одне відро фарби продать. А коли почали фарбувать, то їм не хватило фарби. Що ж ми скажемо бізнесмену? – задумались хлопці. І тут раптом вони побачили коня, що поруч пасся. Тут же його спіймали і всю морду пофарбували. А коли прийшов бізмесмен і запитав, чому ті не дофарбували забор, то шабашники йому пояснили, що ніби, коли вони фарбували забор, то кінь прийшов і випив з відра, яке стояло під забором – всю фарбу.
Бізнесмен тут же витяг наган і застрелив коня. Хлопці в крик:
– Що ж ви наробили? Навіщо ж ви убили коня?
– В минулому році, коли будівельники будували мою віллу, так цей кінь з’їв дві тони цементу.
БАТЬКІВСЬКІ ЗБОРИ
Вовочка запитує у аптеці:
– Скажіть, будь-ласка, у вас є якісь надійні обезболюючі ліки?
– А що у вас болить?
– Пока нічого, але татко пішов на батьківські збори.
В МІЛІЦІЇ
В поліцію вбігає заплакана жінка:
– Знайдіть мого чоловіка, я жити без нього не можу, а він втік.
– Коли це трапилось?
– Тиждень тому.
– А чому тільки сьогодні ви про це згадали?
– Бо сьогодні в нього зарплата.
КОТРА ГОДИНА?
– Ну як, працює годинник з зозулею, який я вам відремонтував?
– Так. Кожні 15 хвилин зозуля вилазить і запитує: – Котра година?
ДВІ ПОДРУГИ
Дві подруги зустрічаються ранком і одна з них говорить:
– У мене сьогодні була надто бурна ніч.
– То ж чому ти мовчиш? Так розповідай хутчіше.
– Водопровід прорвало.
ВОВОЧКА І ДИРЕКТОР
Вовочка згадує:
– В школі я навчався погано і мою маму постійно викликали до директора. Потім я почав навчатись краще і моїй мамі прийшлось шукати місце для зустрічей з директором в другому місці.
НІЧОГО НЕ РОБИТЬ
Якось зустрілись двоє друзів і один з них почав доводить, що ніби Янукович нічого не робить.
– Як так нічого не робить?– сказав другий, – два сини міліардери і нічого не робить? Ти говори, та знай, що говориш.
ДО ЯКОЇ ГРУПИ ТВАРИН Я ВІДНОШУСЬ?
То якось прийшла жінка до доктора і запитує:
– Товаришу доктор, скажіть будь-ласка, до якої групи тварин я відношусь?
– Щось я ніяк не можу втямить, до чого ви ведете?
– Так от слухайте, – продовжувала жінка,– на базар іду – ніби собака спішу, із базару іду – ніби верблюд тягну, вдома кручусь, як білка в колесі, а приходить чоловік з роботи, як тут відразу обзиває мене коровою. Так ото і запитую вас, товаришу докторе, до якого виду тварин я відношусь?