-- Очевидно, він ще не прибув. Можливо, його хлопець захворів?
-- Нагадай мені посміятися з цього на наступному тижні. -- Циммерман з надією подивився на Еріка, з останнім благанням у погляді відмовитися від цієї безглуздої та небезпечної авантюри, але вмить опустив його на землю і рухом руки вказав на Вістлер. -- Та йдіть вже, -- сказав він. Від згадки про солідний грошовий чек всі його протести вщухли.
Ерік і Шевановський перетнули спустошену землю. Вони піднялися кам’яними сходами, почорнілими від полум’я. Ґанок -- величезна споруда, усипана вигорілими предметами -- похилився на один бік, та пішли за світлом у темряву, Шевановський надалі опирався на Еріка. Усередині, Ерік підняв голову й побачив зорі та напівмісяць за заплутаним гіллям.
-- Будьте обережні, тримайтесь лівіше, -- мовив чоловік із ліхтариком. -- Там дірка в підлозі.
Двоє людей продовжували йти вперед. Світло ліхтаря, у руці Еріка, тіпалося у різні боки. Йому здалося, що він відчуває їдкий сморід диму давноминулої пожежі, яка знищила щонайменше половину готелю. Попереду стояв молодий чоловік і вродлива, надто худа дівчина, й курили дуже маленьку цигарку. Юнак щось сказав, а дівчина захихотіла.
-- Ех, молодість, -- зауважив режисер продовжуючи йти далі. -- Вони пропустили багато цікавого, до того ж не усвідомлюючи цього.
Попереду світло ліхтаря вихопило розтрощені та перекинуті гральні столи, а від піаніно залишився лишень каркас. В промені ліхтаря виринули настінні каракулі, графіті та непристойні малюнки на стінах. Брудним ганчір’ям висіли гардини. Ліхтар Еріка освітив широкі сходи, що губилися в непроглядній темряві й хтось обережно опускався ними освітлюючи собі дорогу власним ліхтариком.
-- Підіймемося сходами? -- запитав Ерік.
-- Ні, вниз. Я шукаю двері до підвалу. Там повинна бути бетонна або кам'яна підлога і не потрібно буде хвилюватися, що хтось провалиться. Ідіть но сюди.
Вони знайшли вхід у підвал, хоча двері були зірвані з петель. Ерік вважав, що сходи виглядають ненадійними... але їм на зустріч, освічуючи собі дорогу ліхтариками, підіймалися двоє людей.
Там, унизу, досить просторо, -- сказав вродливий молодий чоловік, й Ерік подумав, що його б взяли на будь-яку з головних ролей американської "мильної опери". На стільки ж приваблива молода жінка трималася за його руку. -- Моторошно, -- сказала вона. -- І пахне там зле. Чия це була ідея?
-- Вам варто піти в гримерну, -- відповів Шевановський, і обидва актори пройшли повз. -- Давайте підімо повільно, -- сказав він Еріку.
У підвалі підлога справді була бетонною, і, за винятком купи зламаних меблів, спалених предметів і неприємного запаху, як було сказано, все виглядало так, на що Шевановський і сподівався. Світло промацувало темряву, в одному напрямку знайшло кут, в іншому -- товсті дубові балки над головою, а ще далі, була лиш темрява. -- Ах! -- Шевановський постукав тростиною по підлозі. -- Ми на місці! Наше "належне" приміщення. Нам потрібно прибрати його від сміття, але я думаю... а Ви, що Ви думаєте?
-- Ви ж Режисер.
-- А Ви основна зірка.
-- Смердить тут.
-- Але ж "місце атмосферне", як зауважив гример. Ідеальне. Я вважаю, що всі фахівці, які живуть коштом гонорарів, можуть кілька годин поспіль витримувати запах мертвого готелю. Згодні?
Ерік погодився. Містер Шевановський мав рацію.. -- Місце вибране ідеальне.
-- Гаразд. Давайте пройдімося ще раз цими сходами й нехай Бог змилується над моїми старими ногами.
Підготовка зайняла певний час: у канделябрах почали запалювати свічки, бумпери (У кінематографі використовуються бумпери (штанги), які утримують мікрофони над акторами для забезпечення якісного звуку під час знімання. Бумпери зазвичай мають гнучку конструкцію, що дозволяє регулювати положення мікрофонів у відношенні до акторів та забезпечувати якнайкращу якість звуку.) та записувальне обладнання підготували, два оператори з ручними камерами "Arriflexes" зайняли свої місця, шість акторів і дві актриси були в моторошному білому гримі з червоними контактними лінзами, їх писки та підборіддя були вкриті фальшивою кров'ю, два візажисти стояли обабіч, коробка з піротехнічними патронами була приготована й усі необхідні голлівудські прибамбаси були на місці. Хтось приніс кілька складних металевих стільців. Шестерні машини, з назвою кінематограф, закрутилися.
-- Так де цей клятий інспектор? -- згадав Циммерман, коли всі свічки були запалені. Просторий інтер’єр підвалу, де світло ліхтаря гинуло по кутах, нагадував старовинний середньовічний замок. -- Ви мене чуєте? Щось підказує мені, що ми тут порушуємо закон.