-- Та тихіше ви, -- мовив Шевановський. При підтримці Еріка він прямував далі.
Хтось заволав.
-- О БОЖЕ МІЙ, О БОЖЕ, О ХРИСТЕ!
Циммерман і близько шести людей ледь не вискочили зі свого взуття.
Ерік збагнув, що кричала молода акторка, яка курила марихуану. Вона була ліворуч, поза колом світла від канделябрів де темрява була густіша й вказувала на щось у чорноті. -- Що там таке? -- її голос здійнявся до крику. Ось там! Що це?
-- Що там, дорогенька? -- спокійно запитав Шевановський. -- Що там за халепа?
-- Там! Щось мертве на підлозі!
Ерік покинув режисера і підійшов подивитися. Обабіч стояв бородань. Циммерман зазирав через його плече. Чорнява, з високою зачіскою, гримерка, сказала -- Фу, яка гидота.
Колись це був собака великого розміру. Навколо були розкидані шматки брунатної шерсті. Кістки були оголені, а грудна клітка була схожа на витвір абстракціоніста. Голова лежала приблизно в чотирьох футах від кукси шиї. Пожовклі зуби були оголені. На бетоні була велика чорна пляма. Шматки виглядали, як подумав Ерік, засохлими.
-- Я ледь на нього не стала! -- волала дівчина.
-- Та заспокойте її нарешті, -- велів Шевановський, нідокого конкретно не звертаючись. -- Тварина з'їла тварину. Таке трапляється. Хочемо ми почати знімати сьогодні ввечері чи ні?
-- Ні! -- сказав Циммерман. -- Послухайте, Ван Хельсінґ... Ерік... це не виглядає добре. Я серйозно. Щось не так...
-- Продовжуємо за планом, -- перебив Шевановський. Він випростався, щоб здаватися вищим, але все одно виглядав зіщуленим. -- Це місце й повинно жахати. Народ, це вам не Діснейленд! Гаразд, дайте я ще раз гляну. -- Він кульгаючи пішов до падла на якому сфокусувалося світло багатьох ліхтарів. -- Так, огидний, але він давно здох і нікому з нас не загрожує. Ах! А це що таке?
Мортон, своєю тростиною, вказав на квадрат металевого люка в підлозі, а його, від решток собаки відділяли майже двадцять футів, й промені ліхтарів сфокусувалися на ньому й у їх світлі всі побачили, що люк ще й обладнаний ручкою. -- Я вважаю, що "у Вістлера є свої таємниці, які він приховує впродовж багатьох років". Еріку, допоможіть мені дійти туди.
Щоб підняти лист металу, Ерікові, та ще одному чоловікові, довелося докласти чималих зусиль, і люк зі скреготом (skreech) відчинили. Знизу, з пітьми, поширювався запах темної землі, плісняви та смердючого міазма. Світло висвітило драбину з поручнями, а близько десяти футів нижче і брудну ґрунтову підлогу.
-- Підвал в підвалі, -- мовив Шевановський, заглядаючи у яму. -- Гм. Саме там ми будемо знімати.
-- Ні..! -- викрикнув Циммерман. -- Присягаюся на життя моєї матері! Я туди не полізу.
-- Дайте мені фаєр, -- звелів режисер кіношникам, що скупчилися навколо нього. -- І запаліть його, будь ласка, -- попросив він, коли хтось із команди приніс його. Фальшфеєр спалахнув, зашипів, виплеснув зелені іскри, а згодом загорівся зеленим світлом. -- Жбурніть його туди, -- наказав Шевановський. Кинули. Фаєр впав на ґрунт й там сліпучо палахкотів.
-- Хтось щось бачить? -- запитав він.
Ніхто нічого не побачив. -- Порожня яма, -- сказав Циммерман. -- В когось є бажання опуститися у підвал і дослідити його! Може, ми просто продовжимо?
-- Точно. -- Шевановський постукав тростиною Еріка по плечу. -- От і настав твій зірковий час, мій хлопчику. У мене є назва для цієї серії. Мисливець на вампірів. Коротко і зрозуміло. Гаразд, берімося до роботи.
Металевий люк хряснув з таким гуркотом, що міг розбудити мертвих.
Режисер розповів акторам, звідки він хоче, щоб вони виходили з темряви... поблизу металевого люка було б добре, але ніхто не повинен стати на цю гидоту. Перелякана дівчина відмовилась йти туди, тому він дозволив їй сісти й зібратися зі своїми думками.
-- Дубль перший. -- сказав Шевановський. -- Еріку, я хочу, щоб ти почав звідси, де я стою, і рухався до камери номер один. Ось та камера. Я хочу, щоб ти говорив, поки йдеш. Говори чітко і повільно. Сам вирішуй, що казати, імпровізуй. Хтось дасть йому хрест. Дайте йому розп’яття.
-- Що? -- перепитав Циммерман.
-- Розп'яття. Дайте йому хрест.
-- Що ви маєте на увазі? Його не було в списку, який ви мені дали!
-- Був.