— Всі з арени! Залиште мене самого!
А тим часом страх усе нашіптував йому на вухо: «Сьогодні тобі кінець. Сьогодні бик настромить тебе на роги».
По нервових рухах матадора публіка вгадала його думки.
— Та він боїться бика! Помирає від страху!..
І навіть найпалкіші прихильники Гальярдо засоромлено мовчали, не можучи збагнути, що ж діється. Такого вони ще ніколи не бачили.
З непохитною мужністю людей, які сидять у безпечному місці, глядачі відверто тішилися з жаху, що охопив Гальярдо. Інші, згадуючи про марно витрачені гроші, кляли матадора, який піддався інстинкту самозбереження і позбавляє їх оплаченої втіхи. Це ж грабунок!
Найбрутальніші шпетили еспаду, висловлюючи сумнів щодо його статі. По стількох роках поклоніння й захвату юрба перейнялася такою ненавистю, що пригадувала тепер подробиці з дитинства тореро, про які він сам давно забув… Йому докоряли нічними походеньками з ватагою безпритульників, що збирались на алеї Геркулеса. Сміялися з його подертих штанів, крізь які виглядали клапті спідньої білизни.
— А що в тебе видно! — кричали глядачі писклявими голосами, підробляючись під жінок.
Гальярдо, здавалося, не чув ні криків, ні свисту. Ховаючись за плащами товаришів, він користався з кожної нагоди, щоб ударити геть ошелешеного бика шпагою. Та бик майже не відчував цих ударів. Матадор так боявся попасти на роги, що витягував руку здалеку і ранив тварину лише кінчиком вістря.
Шпага то вгороджувалася всього на кілька пальців і одразу відлітала вбік, то натикалась на кістку і стриміла з шиї більш ніж наполовину, тріпочучи від кожного поруху звіра. Низько опустивши голову, бик біг по колу понад бар’єром і ревів,’ ніби протестуючи проти цих безглуздих катувань. Його переслідував матадор з мулетою в руці, прагнучи скоріше закінчити і водночас боячись напоротися на роги, а за ним сунуло ціле військо помічників, що так завзято вимахували плащами, ніби сподівалися переконати бика добровільно підігнути коліна й упасти. А бик, весь наїжачений шпагами, біг понад бар’єром, бризкаючи слиною і накликаючи на матадора град глузувань та прокльонів.
— Таж це святий мученик! — кричали одні.
Інші порівнювали бика з подушечкою для голок. Душогуб! Нікчемний тореро!
А найбрутальніші весь час згадували про стать Гальярдо і кричали, спотворюючи його ім’я:
— Оце так Хуаніта! Тримайся, люба!
Минуло вже багато часу, і частина публіки, прагнучи вилити свою лють ще на кого-небудь, повернулася до ложі президента.
— Сеньйоре президент! Доки триватиме це неподобство?..
Президент підняв руку, намагаючись утихомирити натовп, і віддав якийсь наказ. За бар’єром проскакав альгвасіл у капелюсі з перами та розмаяному плащі. Він спинився навпроти бика, повернувся До Гальярдо і простяг перед собою стиснуту в кулак руку з піднятим угору вказівним пальцем. Публіка заплескала в долоні. То було перше попередження. Якщо до третього попередження бика не буде вбито, його заженуть назад у корраль, а на матадора ляже пляма тяжкого безчестя.
Настраханий цією погрозою, Гальярдо наче прокинувся з летаргічного сну, наставив шпагу й кинувся на бика. Та й цей удар не заподіяв тварині майже ніякої шкоди.
Матадор у розпачі опустив руки. Ця скотина, мабуть, безсмертна!.. Шпаги в неї не втикаються. Напевне, цей бик не впаде ніколи.
Останній невдалий удар розлютив публіку. Усі посхоплювалися на ноги. Від оглушливого свисту жінки позатуляли вуха долонями. Глядачі вимахували руками й перехилялись через бар’єр, ніби хотіли кинутись на арену. В матадора полетіли апельсини, окрайці хліба, подушки з крісел у ложах. Із сонячного боку долинули пронизливі зойки, ревіння, схоже на гудки парової сирени. Аж не вірилося, що ці звуки вихоплюються з людських горлянок. Час від часу бамкав якийсь дзвін — ніби на сполох. Десь поблизу корралів численний хор затягнув похоронний псалом.
Багато хто знов повернувся до президентської ложі. Коли ж буде друге попередження? Гальярдо обтирав хустинкою піт і роззирався на всі боки. Здавалося, він здивований несправедливістю публіки і звинувачує в усьому бика. Мимохіть він кинув погляд на ложу доньї Соль. Дама сиділа спиною до арени. Може, їй стало жаль Гальярдо, а може, вона відчула сором за своє колишнє захоплення.
Еспада знову кинувся вперед із шпагою, та за плащами, які безперервно метлялися навколо нього, майже ніхто не побачив, що він зробив. Бик упав, з його пащі ринула кров.