— Вибачте, панно, — схвильовано промовив лісовик у формі вартового, появи якого я анітрохи не помітила. — Тут такий натовп, ми й не побачили, що цей старий знову до перехожих чіпляється. Сподіваюся, він не завдав вам клопоту?
— Що... ні...
— От і добре. Ще раз вибачте, — вклонився вартовий, разом із напарником тягнучи кудись шубіна.
— А-а-а-а... Це ви... — видихнув старий. Коли він подивився на лісовика, його очі округлилися, і він, мабуть, навіть спробував би вирватися, якби не був таким слабким. — Я знав, давно пора...
Я ще кілька хвилин нерухомо стояла на місці.
Що це, чорт забирай, таке було?
Так, я знаю, що це схоже на марення божевільного. Але, щоб його тричі за ногу, він сказав «Центр Тіней»?
Сумка, яку я тримала в руках, сильно тремтіла. Мені дуже хотілося побігти за вартою і розшукати того старого, але вони безслідно розчинилися у вирі ринкової площі.
Останні дні літа швидко минали. Студенти університету магії з усієї Ануари повернулися або ж уперше приїхали сюди, і в гуртожитку закипіло життя.
Сьогодні ввечері мало відбутися посвячення в студенти. Завтра розпочнуться заняття, тому відтепер мені треба носити цю дурнувату форму. Але всі приємні сюрпризи були попереду: як виявилося, настільки ідіотським дизайном могла похвалитися лише форма першокурсниць! І носити потрібно саме її, тому що форми тут шили з особливої тканини, яка полегшувала засвоєння чарівних навичок. На додачу, для кожного курсу форма відрізнялася не тільки фасоном та відтінком, а й заклинаннями, вшитими в тканину.
Звичайно, я ніколи не вважала свою фігуру ідеалом, але й не думала, що її можна настільки спотворити. Одягнувшись у це платтячко, я стала схожою на широку квадратну шафу, стінки якої вигнулись через купу напханих у неї речей.
І, ніби на підтвердження всієї безнадійності мого становища, коридором прокрокував Вадим, який пропалив мене, без перебільшення, нищівним поглядом. Погіршувало ситуацію те, що саме цей хлопець відучора був причиною мого паршивого настрою. Саме тоді я дізналася, що мізків у мене немає.
Поки я подорожувала Ануарою та прохолоджувалася на Стіні Санкора, Вадим прийшов до «Гондівер» — першого в країні товариства, яке створювало чарівні технології. Підписавши низку договорів, він розповів усе, що знав про технології нашого рідного світу. І, спираючись на надані Вадимом ідеї, «Гондівер» розпочали розробку аналогічних технологій, які працюватимуть на основі магічної енергії. За це все хлопець отримав чималий аванс. Крім того, товариство платитиме йому кругленьку суму з випуском на ринок кожного нового продукту, а також виплачуватиме відсоток від грошей, виручених з продажу.
Дізнавшись про це, я вбралася в траур. Адже зробити те саме була можливість і в мене, але я її проґавила. Так, я могла б навіть зараз піти в «Гондівер» і пошукати там щастя. Але сумніваюся, що я, клінічний гуманітарій, знаю про технології більше за цього хлопця.
Отже, я залишилася з носом, натомість Вадим забезпечив собі безбідне життя до кінця днів.
Зажурившись, я вирушила до саду, де трохи загубилася в часі, спостерігаючи за природою, і лише ближче до вечора згадала, що пора б уже йти на церемонію посвячення в студенти. Тож зірвалася з місця та побігла до університетського двору.
Майже три десятки студентів-першокурсників зібралися перед головним корпусом, чекаючи на початок церемонії, коли ректор і керівництво університету, урочисто усміхаючись, вийшли до народу.
— А тепер слухайте уважно, — промовив ректор, виблискуючи на сонці залисиною. — Зараз вас розділять на дві групи, після чого куратори поведуть своїх студентів до аудиторій на організаційну лекцію.
Коли зачитали прізвища, я не повірила своєму щастю: нас із Вадимом розподілили в різні групи. Із радощів я навіть підскочила, потім швидко підійшла до своєї нової кураторки. Завдяки коротким ногам, широким плечам, вузлуватим пальцям із темно-червоними нігтями та багряним візерункам на зворотному боці долоней я впізнала в жінці з пишними формами яскраву представницю раси рубінів. На перший погляд їй можна було дати років так тридцять п’ять. Як на шубіна, вона була дуже висока — майже мого зросту. На овальному обличчі красувалися пухкенькі щоки, кирпатий ніс і невеликі, але дуже жваві карі очі. Чорне волосся було коротко підстрижене.
— Кроком руш за мною, студенти, — добродушно скомандувала куратор, жестом наказавши слідувати за нею.
Минуло кілька хвилин, перш ніж я, разом з одногрупниками, опинилася в охайній аудиторії.
— Ну що ж, дітки, вітаю вас із тим, що ви влипли, — засміялася шубінка, присівши на край викладацького столу. — За наступні чотири роки ваші пальці вкриються величезними мозолями від ручок, якими ви будете писати конспекти. А голова затріщить по швах після безсонних ночей, проведених за написанням самостійних робіт, які ви будете відкладати до останнього. Бо магія — це не забобони і не абстрактні казкові дива. Магія — це наука зі своїми правилами та законами, теоріями та доказами теорій, різні галузі якої тісно співпрацюють з іншими науками. Головною метою магії є керування енергетичними хвилями, за допомогою яких можна досягати найрізноманітнішого впливу фактично на будь-які матерії нашої реальності. Дар керувати цими хвилями і впливати на матерію мають лише обрані стихіями, але, щоб опанувати навіть його частину в певних галузях, потрібно чимало зусиль, досвіду та теоретичних знань. Але не бійтеся, пережити це можна.
А тепер, коли я заспокоїла вас, залякавши, будемо знайомитися. Я Феланна Маногра, ваш куратор. Ви запитаєте, що таке куратор? Ну, дехто пояснює таке явище, як куратор, аналогією з класним керівником. Насправді це не зовсім так: в обов’язки куратора не входить стежити за студентами, приводити їх за ручку на пари, коли ті вирішують замість занять відіспатися в гуртожитку, і вимолювати вашого помилування в ректораті, якщо вам раптом захочеться влаштувати «темну» викладачеві теорії мистецтв.
Дехто трактує куратора як маму студентів. Ось що я вам на це скажу: я вам не мама, я ваша совість. У самих студентів совісті немає, тому їм і надали кураторів. Коли ви щось напартачите або захочете напартачити, завжди можете прийти до куратора з нещасними очима. І гарантую вам: я, наче дорогий психолог, збережу все в таємниці (якщо ви, звичайно, не захочете підірвати університет до упиревого діда). Ну от наче і все!
Аж раптом сталося те, що змусило мене втомлено заскавчати: двері аудиторії відчинилися і в них, кланяючись немов дід, якого схопив радикуліт, увійшов Вадим.
— Мої вітання, вельмишановна пані Маногра, — солодко проспівав Вадим, демонструючи свою коронну лисячу пику. — Ректор просить вас зайти до нього, щойно ви закінчите зі студентами. До речі, не можу не відзначити, що багато чув про ваші наукові досягнення і вони мене щиро вразили...
— Сонечку, — глузливо кинула жінка, — це підлабузництво дуже, ну дуже дешеве. Настільки дешеве, що кожен, у кого мозок хоч трохи більший, ніж у курки, просто зобов’язаний розцінювати такий фарс як особисту образу. Тому, будь добрий, перетягни свою матерію кудись подалі.
Група задоволено загиготіла, а Вадим набундючився ніби дикобраз, по мордочці якого постукали колючим дротом, і тихенько вислизнув з аудиторії, безшумно зачинивши за собою двері.
Мені дедалі більше подобалося студентство!
— Ще один аспект, на який я б хотіла звернути увагу, — це ваші стипендії, — продовжувала шубінка. — Звичайно, ці гроші належать вам і у вас є повне право програти в карти все до копієчки. Але хочу вас попередити: не менше ніж половину краще відкладати, можна навіть покласти на депозит у банку... якщо, звичайно, ви не мрієте пізнати значення слова «позорище». Розумієте, чарівники не живуть відлюдниками в печерах. Ми дуже часто буваємо на урочистих прийомах, і кожен повинен мати власний, як повсякденний, так і парадний гардероб. Тож половину стипендій бажано витрачати саме на гардероб. Починати раджу негайно, тому що наприкінці грудня в нашому університеті відбувається традиційний Зимовий бал, на який запрошують усіх магів Ануари. Підкреслюю, там зобов’язані бути всі студенти. Попереджаю на майбутнє: щось подібне відбувається і наприкінці червня — випускний бал, на якому також обов’язкова присутність навіть тих студентів, яким ще вчитися і вчитися. Тож не поспішайте тринькати стипендію.